Сулима Ирина 15 лет
Моє село узимку
Співає за вікном хурделиця невпинно,
Та весело малечі надворі.
Стає все білим, чистим і невинним
На втіху і батькам, і дітворі.
Дрімають ліс і поле, став і річка
Під колискову віхоли сумну.
А над дорогою тополі свічка,
Як вартовий, пантрує далину.
Хатки такі маленькі стали й білі,
Засипало дороги і двори.
Із снігу шапки на стовпах і гіллі
Зігріють від морозу до пори.
Моє село сьогодні, мов дитина,
Закутана у білу пелену.
Завзято ліплять діти йому няньку –
Усміхнену й гостинну бабу снігову.
Весна
Розтанула зима, як свічка,
Водою збігла у ярки.
Весну несуть з країв далеких
На своїх крилах ластівки.
Село в вінок весільний вбралось,
Фату накинули садки.
І соромливо виглядають
З-під квітів чепурні хатки.
Немов музики професійні,
Щебечуть птахи десь в гіллі.
Чи є у світі щось миліше,
Аніж весна ця на селі?