Александр Куш, 10 лет, г. Хмельницкий

Як Коза лікуватись ходила

В нашому лісі дуже гарно всім живеться. Є тут і супермаркет, і аптека, і навіть лікарня. Приймає хворих знаменитий на всю округу доктор Ведмідь Михайлович. В усіх справах йому допомагає Лисичка-медсестричка. Якось прийшла до доктора Коза і почала жалітися:

•  Ой, щось погано я стала бачити, лікарю! Не можу розібрати, де їжу собі шукати. Чи зелена трава, чи суха, - все на одне лице! 

Ведмідь Михайлович дістав із своєї аптечки окуляри і водрузив їх козі на ніс. Та радісно вигукнула:

• Ось тепер, лікарю, все як на долоні! Кожну травинку бачу! 

Ведмідь Михайлович та й каже їй:

• Бери, шановна, ці окуляри і носи на здоров’я! На ніч знімай, а вдень шукай їжу. І бувай здорова!

Коза подякувала і радісно кинулась бігти додому, де її вже чекали справи. Але за рогом її перепинила Лиса. 

• Не хотіла тебе лякати, подруго! Не все так просто з твоїм здоров’ям. Ти скоро осліпнеш зовсім і не зможеш вже себе прогодувати! Лікар нічого не сказав, пожалів тебе бідолашну. Тобі тепер може допомогти лише чудо! 

Коза заридала, зарепетувала: 

• Ой, що робити мені бідній! Хто ж зглянеться на мене і допоможе врятуватися від біди? Лиса, може ти підкажеш?
• Не знаю, не знаю. – відповідає Лиса. - Є чудодійні ліки, але вони дорого коштують. 
• Прошу, Лиса, врятуй мене! Я віддячу тобі, скільки скажешь. 

Коза залізла в сумку, що висіла у неї на плечі, і вигребла звідти все, що було. Лиса поспішно сховала гроші в свою руду шубку і каже:

• Так і бути, допоможу тобі.

Винесла Лиса баночку з ліками і сказала Козі, щоб та кожен день пила по ложці цього зілля на голодний шлунок. Та подякувала і побрела до себе додому, по дорозі розмірковуючи про те, де взяти грошей, щоб повечеряти. Вже стемніло, і зелена трава, якою так любила ласувати Коза, безнадійно сховалася в сутінках. Можна було лише зайти в лісовій супермаркет і там що-небудь придбати їстівне. Але сумка у Кози, як ми пам'ятаємо, була порожня.

•  Напевно, Лиса так дорого з мене взяла за свої ліки, щоб я їх правильно приймала, на порожній шлунок. Так швидше вилікуюсь! 

Вдома Коза випила ложку ліків з даної Лисицею банки і здивувалася: 

•  Треба ж, такі дорогі ліки, а від простої води і не відрізниш. Уміють же робити! Спасибі Лисиці, виручила мене, буду тепер завжди здоровою! 

І задоволена Коза довго ще переверталася в ліжку. В животі у неї весь час щось буркотіло і не давало заснути. Нарешті сон остаточно опанував її свідомістю і став навіювати щасливі мрії про те, як вона буде вічно молодою, красивою і щасливою!