Вероника Хупова, 8 лет, г. Днепр
Евеліна в казці.
Жила-була Природа. Народила Природа маленьку дівчинку. Коли Природа постаріла,вона сказала дівчинці: «Евеліно, зроби неможливе! Піди по морю! Я дарую тобі обладунки».
Дівчинка вбрала їх і побігла слідом хвилі, а потім пішла по воді. Зупинившись біля корала, вона подивилася вгору. На небі світили молодик і місяць. Молодик похмуро подивився на дівчинку. Його настрій часто мінявся.
Місяць завжди був добрим і віддав Евеліні трохи блиску. Ще на небі жила бабуся місяця -хмара Анастасія. Евеліна блиском місяця зробила молодика добрим. Молодик дав Евеліні трохи зірок. Вона узяла зірки і пішла дорогою назустріч пригодам.
Дорога привела її до солодкого проходу в країну солодощів. Там росло льодяникове дерево і кущі солодкої кукурудзи. Евеліна вирішила прогулятися солодким садом й раптом помітила чупа-чупсову пташку. Вони познайомилися, і пташка зробила Евеліні красиву зачіску. Несподівано до дівчинки підійшов кухар. Він теж був солодкий.
- Привіт! Мене звуть Карамелик.
- Ти голодна? - запитав він.
- Привіт! Я Евеліна, і я хочу їсти.
Карамелик запросив Евеліну поснідати в його солодкому будинку. Він випік смачні булочки з повидлом. Потім вони пішли дивитися шоколадний водоспад. Евеліна вирішила викупатися. Коли вона пірнула в шоколад, він виявився теплим. Дівчинка поплавала, вийшла й сіла на камені. Вона уся була в шоколаді. Карамелькин показав їй чистий струмок, і Евеліна в нім відмилася. Гостя подякувала Карамелику, попрощалася і сказала, що їй пора повертатися. Гостинний кухар провів Евеліну, обійняв на прощання, і дівчинка зникла в проході. Він привів її не до моря, а в ліс з привидами.
На галявині стояла хатинка на курячих ніжках. Евеліна зайшла в хатинку, і двері зарипіли. Усередині хатинки дівчинка побачила ще одні двері. Евеліна постукала. Звідти вийшла Баба Яга й сказала:
- Чого прийшла, дівице?
- Прийшла запитати, чому сьогодні місяць червоний?
- Тому що сьогодні свято Червоного місяця! Підімо зі мною!
Баба Яга привела Евеліну до кімнати, де було багато одягу й пішла. Евеліна вибрала собі сукню з синіми рукавами і з бантом на поясі. Пізніше Баба Яга повернулася і заплела Евеліні косу. Дівчинка узяла червону сумку з бантиком і взула чорні туфлі. Яга одягнулася в чорний балахон і сказала:
- А ну, лізь в ступу й бери з собою чорне котеня! І надінь пурпурову кофту.
- Добре, Бабусю.
Евеліна узяла на руки кошеня, захопила кофту і залізла в ступу, яка стояла біля входу до будинку. Баба Яга сіла в іншу ступу. Вона голосно сказала: Чим Чимирим! За секунду ступи піднялися в повітря й полетіли.
Вони летіли, летіли. Стало темнішати. І тут поривом вітру ступу, в якій сиділа Евеліна, перекинуло, і вони з кошеням випали. Баба Яга не помітила аварії.
«Зачекай!» - крикнула дівчинка, але Яга вже сховалася за горизонтом. Але тут Евеліну в повітрі підхопив великий рудий птах.
Вони полетіли в теплий світ з темного холоду. І довго летіли над світом, а Евеліна кидала зірки, які їй дав місяць. Вона зберігала їх в кишені.
Місяць дав їй зірки, щоб врятувати світ. Евеліна летіла й кидала зірки в те місто, де потребували її допомоги.
Вона допомогла птасі Брикке повернути перо, без якого вона не могла літати.
Допомогла хмаринці, з якої вічно йшов дощ. Він закінчився і з’явилася веселка. Відтоді хмаринка і веселка подружилися.
Але це вже інша історія.
А Евеліна полетіла далі, і зірки у неї ніколи не закінчувалися.