Любовь Билык, 16 лет, Полтавская область, с. Малые Будища
МАМО, НАВЧИ ЛІТАТИ
Мамо, візьми мене в небо,
Хай нас огорне світло,
Хай поцілує сонце
Наші серця розквітлі,
Хай позбирають птахи
Наші найкращі мрії
І понесуть в гніздечка
Діткам своїм щасливим.
Вишиті білим цвітом
Крила виношу з хати,
Тепло тулюсь до неньки:
«Мамо, навчи літати!..»
І ось ми летимо під чистим небом високо-високо.
Земля здається маленьким кавунцем з нашого городу.
Тільки вона не росте, а меншає й меншає, даленіє…
Проте ні страху висоти, ні тривоги.
Тільки захоплення.
Поряд іноді пролітають янголи з благодатними обличчями,
привітно махають нам, злегка осявають своїм світлом –
і ми теж починаємо світитися.
Звучить мелодія, тиха і неймовірно красива.
Над нами чи в нас?
Скрізь і всюди.
Я переповнююся нею і вихлюпую назовні
від найменшого доторку до маминої руки.
Між небом і землею тільки ми та божественне сяйво...
Мамо, вплети мені райдугу в коси,
Рідна, тримаймось міцніше за руки,
Доля на стежку каміння виносить –
Не боїмося біди і розлуки,
Сірої безвісті, хмари з грозою.
Небо дарує нам щастя і сили.
Нам найтепліше удвох із тобою:
Я – твоє сонечко, ти – мої крила.