•   +38 (048) 777-60-68
  • +38 (095) 638-61-79

Победители 2020

Александра Красильникова, 9 лет, Харковськая область, с. Липцы

Александра Красильникова, 9 лет, Харковськая область, с. Липцы

ПОШУКИ КРАЩОГО ЖИТТЯ

В одному далекому, але дуже мальовничому лісі, де сонце всміхається та дерева лоскочуть небо, птахи співають дивовижну пісню, жив маленький Бурундучок. Жив Бурундучок разом зі своєю мамою та братом в крихітній, але затишній нірці в стовбурі дерева. 

Прокидався Бурундучок зранку та мерщій біг на галявину, щоб встигнути подивитися, як сонце винирює з травки та піднімається вище за сосни. Після цього біг до свого друга, зайчика Степашки,  і вони цілими днями робили все, що заманеться. Так і минав його день.

Сьогодні Бурундучок прокинувся і вже збирався вибігти з хати, як його гукнула мама.

  • Синку, затримайся на хвилинку! Мені потрібна твоя допомога. - Я хочу, щоб ти поскладав свої речі в своїй кімнаті, бо ввечері до нас прийдуть гості.

З великим невдоволенням Бурундучок пішов до своєї кімнати. 

  • Чому я? – запитав Бурундучок. – Я не накидував! 

Він поспіхом позасовував речі до шафи і пішов до Степашки гратися. Через декілька хвилин зайшла мама до кімнати, а Бурундучка там немає. Розгнівалась та відправила старшого сина за Бурундучком. 

  • Мамо! Мамо! – кричав на весь ліс Бурундучок.- Він мене ображає! Я нічого не зробив!

Мама почула крик, вийшла на подвір’я та відповіла йому:

-Так, ти нічого не зробив! З того, що я просила зробити! За це ти будеш сидіти вдома аж до завтра.

Бурундучок був страшенно обурений словами мами та вчинком брата та все одно пішов до своєї кімнати. Вже прийшли гості та йому не хотілося виходити до них. Він був дуже ображений, тому ліг на ліжечко і почав думати. Все! Я їм не пробачу! Де бачили таке, щоб найменша дитина прибирала будинок!? Ні, я це так не залишу! Піду геть з дому. Нехай поживуть без мене, тоді побачать!

Не довго думаючи, Бурундучок взяв свій рюкзак, одягнувся та пішов. Коли він вийшов, ніхто не помітив. Йшов темним лісом. Навкруги він бачив якісь вогники, йому марились різні чудовиська. Стало лячно Бурундучку та сидіти на одному місці ще страшніше. Тому Бурундучок вирішив іти далі, а щоб не було так лячно, співав собі пісеньку. Коли прийшов ранок, він вже не впізнав місцевості, але побіг ще швидше.

Втомився Бурундучок від швидкого бігу, зупинився біля озерця і присів на бережку. А навколо така краса! По периметру озера очерет збудував високий  паркан з зеленого листя, ліворуч верба-красуня розпустила свої довгі коси аж до води. 

На дворі вечоріло. З озеро потягло прохолодою. Біля озера Лисичка пере білизну. 

  • Доброго вечора! – привітався Бурундучок. – Прохолодно, чи не так? Я заблукав. Не могли б ви допомогти мені знайти, де переночувати?

Лисиця подумала та відповіла:

  • А ходімо до мене! Переночуєш, а завтра підеш далі, якщо захочеш. 

Пішов Бурундучок з нею. Вклалися спати, а на ранок Бурундучок розплющив очі, а навколо темна - темна нора. Замість ліжка лежить солома, прикрита смердючою ганчіркою, на стелі величезний павук ловить мух. Пилюка, сміття, бруд валялися по всій нірці. 

Лисиця поставила на стіл шматок хлібини та декілька картоплин і дала запити водою. Бурундучок з неохотою сів до столу, але поїв, бо дуже зголоднів.

Кожен день Лисиця всю важку і брудну роботу залишала Бурундучку. Бурундучок з веселого та швидкого перетворився на втомленого та зануреного роботою. Зовсім худий та голодний він мав працювати, щоб догодити Лисиці. Так пройшло пів року. Зовсім не маючи сил та бажання щось робити, він лежав вночі та думав:

  • Який же я дурний! 

Він думав та плакав. Це були сльози відчаю – вдома затишно пахне свіжим хлібом, всі посміхаються та радіють.

  • Не треба мені іншу родину і життя!

Бурундучок зібрав свої речі та поки всі спали тихенько вийшов та й втік. Він пробігав повз озера з вербою і солов’я, повз пенька, на якому відпочивав, повз будиночка білочки Маші і був таким щасливим, що він повертається додому. Настав вечір. Бурундучок  нарешті добіг до будиночка, в якому горіло світло і заглянув туди. За столом сиділа засмучена та заплакана мати, брат обнімав її за плечі та втішав. 

Не витримав Бурундучок і забіг до хати. Він застрибнув на руки до мами, міцно обійняв її та сказав:

  • Пробач мені! Я більше нікуди не піду! Я зрозумів, що моя сім’я найкраща!

Мама пригорнула до себе сина і більше не відпускала. Тепер Бурундучок кожного ранку прибирає свою кімнату, допомагає мамі, після чого біжить гуляти. Він зрозумів, що не треба шукати кращого життя, треба озирнутися навколо та побачити, що все найкраще навкруги вас! 

Категория

Проза, 1 место, Море талантов
Поделиться в сетях: