•   +38 (048) 777-60-68
  • +38 (095) 638-61-79

Победители 2020

Эмилия Балжи, 7 лет, Донецкая область, г. Мариуполь

Эмилия Балжи, 7 лет, Донецкая область, г. Мариуполь

Острів нещасливих матусь

 

«Я на роботі. Будь ласка, приберіть іграшки та помийте посуд. Сніданок на столі. Обіймаю вас. Мама»

-Знов завдання, - невдоволено зітхнула Марічка й включила комп, - Оленка, помий посуд!
-А чому я? Не хочу!
-Тому, що я так сказала. Ти молодша й маєш слухати мене! Тому ж в мене є справи важливіші.
-Які це?
-Не твоє діло, - відрізала Марічка й для більшого ефекту стукнула молодшу по голові.

Сварка переросла в бійку, що скінчилася обіймами і пропозицією відкласти домашні справи на потім. Такі сварки час від часу трапляються між усіма сестрами. Тож і Марічка з Оленкою не були винятком.

 

Дівчатка загралися і зовсім забули про матусине прохання. Як завжди. Адже були  вони ледачими й неслухняними.

Так проходили дні й тижні. Мати тяжко працювала, дівчатка ж байдикували й зовсім не допомогали матусі. Але одного разу все змінилося...

Повернувшися додому з прогулянки, дівчатка не побачили мати.

-Де це вона? Вже пізно, - здивувалася Оленка.
-Не переймайся, певно на роботі затримується. Це й добре, можемо ще трішки погратися, - заспокоїла Оленку Марічка.

Але їм зовсім не хотілося гратися, бо мати все не приходила й вони засумували. Увечорі так буває зазвичай. Увечорі, коли сонечко вже лягає спати, матуся потрібна найбільше. Щоб пригорнула, підсунула ковдру під бочок, поцілувала у щічку та побажала солодкіх снів. Тож, обійнявши одна одну, дівчатка заснули, забувши про всі свої сварки.

Прокинувшись вранці, сестри дуже здивувалися, не побачивши матінку вдома.
-Марічка, схоже мати так і не приходила! Дивись, а ні сніданку, а ні листа!
-Дивно, - сказала Марічка, - Можливо, вона забула приготувати нам сніданок і пішла на роботу?
-Але вона ніколи не забуває про нас! Хочу до мами! - запхикала молодша дівчинка.
-Годі плакати! Тримай печиво, поїмо з чаєм, - спробувала приховати тривогу старша, - Поїмо, пограємось, погуляємо на вулиці, а там і мама повернеться!

Дівчатка поспіхом поїли й пішли на вулицю. Увесь день вони розважалися, майже не згадуючи про матусю. Але повернувшися додому ввечорі, знов її не побачили  й не на жарт злякалися. Адже мати ніколи не залишала їх так надовго.
Дівчатка вибігли на вулицю й зустріли сусідку — стареньку бабусю, що щодня поливала вуличні квіти й підгодовувала дворових кішок.

-Бабусю, ви не бачили нашої мами?
-Вашої мами? - бабуся замислилася, щось пригадуючи, - То ви, напевно, Оленка та Марічка? Дівчатка, що ніколи не допомогають мамі?

Сестри глянули одна на одну, опустили голови та тихо й невпевнено  підтвердили: «Так, мабуть, це ми». Бабуся уважно подивилася на дівчат, похитала головою: «А на перший погляд такі гарні... Так, я знаю, де ваша мати».

-Де? - в два голоси спитали сестри, - Скажіть, будь ласка, ми дуже хвилюємось!

Бабуся не поспішаючи сіла, зітхнула й проговорила:

- Вона на острові нещасливих матусь.
-Де? Немає такого на мапі, ви нас обманюєте!, - голосно промовила Оленка.
-Тихіше,- заспокоїла її Марічка, - Що це за острів, бабусю, розкажіть нам, будь ласочка!
-Це острів, на якому живуть мами, яких постійно ображають діти. Кожного разу, коли донька або син не виконують прохання, сваряться, забувають про свої обіцянки, ображають маму або один одного, материнське серце стискається, в ньому народжується сум. І коли цього суму стає забагато, прилітає фея й забирає матусь на свій острів, де дарує їм відпочинок й радість.
-Що ж нам робити, бабусю? Як нам повернути нашу маму?
-Це складно, дівчатка. Не кожна мати захоче повертатися туди, де її ображають...

Сказавши це, бабуся зникла, а дівчатка стрімголов побігли додому.

-Я знаю, що робити, Оленко! Ми мусимо змінитися! Щоб мама більше ніколи не сумувала! Зараз я помию посуд, а потім приготую вечерю!
-Гаразд! А я поскладаю іграшки та витру пил! А потім намалюю для мами листівку. Як вважаєш, їй буде приємно?
-І ще, Оленко, обіцяймо більше ніколи не сваритися одна з одною! Адже ми сестри. І... я дуже тебе люблю, - Марічка обійняла сестру й дівчатка почали прибирання.

Миючи посуд й складаючи іграшки, вони співали й жартували. Виявляється, прибирання буває навіть веселим, якщо робити все разом, допомагаючи один одному.

Тільки но дівчатка закінчили готувати вечерю, двері відчинилися й на порозі з'явилася мати.
-Мамо! Ти повернулася! - дівчатка підбігли до матері й міцно її обійняли, - Ми так скучили! Ти більше жодного разу не будешь сумувати через нас, обіцяємо! Ми дуже сильно тебе любимо!
-І я вас, дівчатка, дуже-дуже сильно...

Категория

Проза, 2 место, Море талантов
Поделиться в сетях: