• +38 (048) 777-60-68
  • ‎+38 (095) 638-61-79

Переможцi 2019

София Тропанець, 10 лет, г. Одесса

София Тропанець, 10 лет, г. Одесса

Сашко

Я кожного літа їжджу до бабусі з дідусем у село. Там є усе, чого немає в місті. А найголовніше – простір і свіже духмяне повітря! Погодьтеся, в місті такого не буває!

Одного разу ми з дідусем пасли індиків і побачили, що одна індичка не повернулася. Звісно, ми дуже розхвилювалися. Може, заблукала десь? А заблукати було нескладно. Це село колись було найвеличнішим, але зараз більша частина будинків порожня, бо люди роз’їхалися за кордон чи в інші міста України на заробітки.

Минуло кілька днів. В середу на заднім дворі дідусь косив траву і побачив нашу індичку. Живу і неушкоджену! Вона сиділа у гнізді, гріла яйця!

Ввечері ми всією сім’єю пішли подивитися на індичку. Вирішили перенести ії разом із гніздом до хліва. Виявилося, що у індички тільки одне яйце.

- Нехай гріє! – дозволив дідусь.

Індичка щось забелькотіла, немов казала: «Сама знаю!».

Через тиждень на світ з’явилося маленьке індиченя. Але чомусь, поглянувши на свого сина, індичка вдарила його дзьобом. Від болі й образи малеча запищало.

Дідусь суворо постановив:

- Все! Нічого не вийде! Краще одразу кинути його собакам!

- Ні, не чіпайте індиченя, діду! – гукнула я.

- На, можеш з ним погратися, поки не помре.

Я була збентежена такими словами.

- А якщо не помре? Якщо я його вигодую?

- Скажеш таке! – пхинькнув дідусь і пішов геть.

А у мене на руках залишилося маленьке пухнасте індича. Я поклала його до кошика. Індича жалісно попискувало. Я принесла водички, пом’яла варене яйце. Індича поїло-попило і зручно вмостилося в мене на колінах, солодко задрімало.

Через тиждень у Сашка, так я назвала свого всиновленого індича, почало рости пір’ячко.

Одного разу Сашко гуляв на дворі. До нього поважно підійшла качка і нерішуче закрякала до нього. А Сашко? Нуль уваги на качку, яка перед ним танцювала. Це її дуже розлютило, і вона вдарила індича. Тут Сашко голосно заґелґотав. З переляку качка понеслася до хліву! А «переможець» гордовито поглядав навколо – ось дивіться який я!

Ще багато пригод відбулося в Сашка. Та коли в серпні ми повернулися додому, мені зателефонувала бабуся і сказала, що Сашко ... тобто Олександр… виявився дівчинкою! Олександрою!

Що тут скажеш – життя дивна річ! 

Категорія

Проза, 1 место
Поділіться в мережах: