Юлия Кулиш, г. Киев «Чао, Какао!»
Чао, Какао!
П’єса для дітей від 3 років
Дійові особи
Какао – маленький боягузливий коала, у вільний від сну час збирає в лісі сміття, боїться покинути маму, на животику носить полотняну сумочку
Кускус – маленький самостійний вомбат, живе в тому ж лісі, працює в підземній вомбалоторії
Варан – хижак, їсть коал та вомбатів
Мама Какао – велика коала, добра та терпляча матуся
Дія 1
Сцена 1
Какао з мамою шукають сміття біля евкаліптового дерева
Мама: Какао, ти щось знайшов?
Какао: Так, я знайшов пляшку (показує пластикову пляшку)
Мама: Кидай її до ями та ходімо додому.
Какао: Так рано?
Мама: Уже світанок, коалам час спати. Я втомилась.
Какао: Я теж (кидає пляшку в яму зі сміттям). Мамо, а перед сном пограємо в хованки?
Мама: Какао, я завелика, щоб ховатися.
Какао: А у що ж ми пограємо?
Мама: Синку, я вже не маю сили на ігри – ми цілу ніч збирали сміття.
Какао: Так, але не грали.
Мама: Какао, тобі час шукати друзів і гратися з ними.
Какао: О, ні.
Мама: Чому?
Какао: Я боюсь! Раптом вони злі? Або галасливі? Або нудні?
Мама: Ти можеш дружити з тим, з ким тобі добре.
Какао: Мені з тобою добре.
Залізають у будиночок на дереві.
Какао: Мамо, а що це там? (дивиться вниз)
Мама: Де?
Какао: Он за тим деревом.
Мама: Схоже на купу сміття.
Какао: Її треба прибрати! Ходімо!
Мама: Ні, Какао, вдень нам гуляти небезпечно. Натрапимо на варана – і Чао, наше спокійне життя.
Какао: Що таке Чао?
Мама: Слово, яке кажуть на прощання. А також для привітання.
Какао: А звідки ти його знаєш?
Мама: Почула від іноземця з чорною бородою.
Какао: Він був чарівником?
Мама: Не знаю, Какао – з усієї його мови я зрозуміла лише одне слово.
Какао: І це слово схоже на заклинання. Чао!
Мама: Думаєш, це заклинання сміливості?
Какао: (ніяково) Не знаю.
Мама: Хочеш спробувати?
Какао: Ні, що ти, а раптом це небезпечно?
Мама: Какао, не треба боятися геть усього. Достатньо боятися хижаків та людей.
Какао: І сміття.
Мама: Так.
Какао: Бо через сміття можна зламати лапку і…
Мама (перебиває): Какао. Здається, прийшов час дещо тобі віддати.
Какао: Що?
Мама: Одну важливу річ, яку я з дитинства ношу з собою.
Какао: Навіщо?
Мама: Щоб мату добру вдачу і нічого не боятись (риється в своїй сумці, дістає амулет). Ось, тримай – це амулет.
Какао: Ні, мамо, я не можу забрати твою добру вдачу і взагалі…
Мама: Какао, амулет не може належати одній коалі все життя, його треба передавати.
Какао: Але чому?
Мама: Бо своєю вдачею треба ділитися. Особливо з тими, кому вона так потрібна.
Какао: Дякую (бере амулет, розглядає). А що це?
Мама: Це краплинка смоли, а всередині – камінчик.
Какао: Він схожий на жука.
Мама (сміється): І мені так здається.
Какао: Я буду берегти його, мамо.
Мама: Бережи та завжди носи з собою. Гарних снів.
Какао: І тобі гарних снів, мамо.
Мама засинає. Какао розглядає амулет.
Какао: Цікаво, де в ньому магія?
Роздивляється амулет.
Какао: Може, він і бажання здійснює? Адже мама його так любить.
Амулет випадає з рук Какао на землю.
Какао: О, ні! (дивиться на маму – мама спить) Що ж я скажу мамі?
Робить крок вниз по дереву та повертається.
Какао: Треба його дістати. Просто дістати і повернутись.
Робить крок вниз по дереву та повертається.
Какао: А раптом мене з’їсть дикий собака? А якщо я зустріну варана? А раптом я заплутаюсь у пакеті і загину, і мама буде плакати…
Робить крок вгору.
Какао: Але ж мама довірила цей амулет мені. Я його знайду і повернусь.
Лізе вниз.
Сцена 2
Какао під деревом
Какао: Куди ж він упав? (шукає амулет)
Чує шурхіт, схожий на зміїний
Какао: Тут хтось є?
Озирається, нікого не бачить. Іде далі, знову чує звук, але схожий на писк.
Какао: Хто це пищить? (можна запитати у глядачів)
Бачить, головою в землі застряг вомбат Кускус.
Какао (здалеку): Негайно кажи, хто ти такий! (дістає з сумки листочок, жує)
Кускус: Допоможіть!
Какао: Ти мене не з’їж?
Кускус сичить.
Какао: Що? Не розчув (наближається до Кускуса)
Кускус: Хіба трава розмовляє?
Какао: Я не трава. Я коала. А ти хто?
Кускус: Допоможи!
Какао: Бідний товстунчик. На варана він не схожий. Зараз спробую тебе витягнути!
Підходить до Кускуса, хапає за лапу – той смикається й кричить, Какао відскакує.
Какао: Ти чого?
Кускус: Лоскотно! Тягни за хвіст!
Какао: У тебе немає хвоста.
Кускус: Точно.
Какао: Можу ще раз спробувати за ногу.
Кускус: Давай, але лагідно, не лоскочи!
Какао: Спробую.
Какао висмикує Кускуса з землі, відходить на безпечну відстань, Кускус обтрушується.
Кускус: Я тебе не вкусив?
Какао: Ні.
Кускус: Це добре, бо я міг би. Я все ж таки вомбат і не дарма мене звуть Кускус.
Какао: Ти кусючий?
Кускус: Лише коли страшно. Зазвичай мені ніколи кусатися.
Какао: Чому?
Кускус: Бо я зайнятий у своїй підземній вомбалоторії.
Какао: Вомбатоторії?
Кускус: Вом-ба-ло-то-рії.
Какао: І що ти там робиш?
Кускус: Наукові досліди. Я винахідник.
Какао: А я знахідник.
Кускус: І що ти знайшов?
Какао: Сміття. Я його знаходжу та збираю в яму.
Кускус: І які досліди ти проводиш зі сміттям?
Какао: Жодних.
Кускус: Навіщо ж тоді збираєш?
Какао: Щоб ніхто із тварин не зламав собі лапку та не заплутався в пакетах, пляшках, стаканчиках.
Кускус: Колись я втрапив ногою в стакан і ходив так, доки він не зносився.
Какао: А я колись заплутався в пакеті, мене мама врятувала.
Кускус: Знаєш, я хочу винайти засіб, який знищить усе сміття в нашому лісі.
Какао: Ненавиджу сміття.
Кускус: Я також. Від нього трава перестає рости, а повітря стає отруйним.
Какао: Хотів би я сказати «Чао, сміття!»
Кускус: Чао? Це що, заклинання?
Какао: Мама каже, що це прощання та привітання. Але я теж думаю, що це заклинання.
Кускус: Треба б перевірити.
Какао: Тоді про всяк випадок заплющ очі…
Кускус: Ні, на мені не можна перевіряти. Я цінний екземпляр.
Какао: Екземпляр чого?
Кускус: Австралійської фауни.
Какао: Фауни? Що це за слово?
Кускус: Фауна – тобто тварини, які тут живуть. А слово я почув від іноземця.
Какао: З чорною бородою?
Кускус: Мабуть, ти також цінний.
Какао: Я цінний, коли збираю сміття. І не підвожу маму (засмучується)
Кускус: А з мамою що сталося?
Какао: З мамою все добре, вона спить. Але…
Кускус: Що?
Какао: Вона подарувала мені амулет, а його загубив!
Кускус: То давай знайдемо. Я тобі допоможу.
Какао недовірливо дивиться на Кускуса.
Кускус: Ти ж мені допоміг.
Какао: Добре. Він маленький – краплинка смоли з камінцем всередині.
Сцена 3
Какао, Кускус ходять біля дерева, шукають амулет
Кускус: Чому тебе звуть Какао?
Какао: Тому що в дитинстві я не міг вимовити «коала» і казав на себе «какао».
Кускус: А що таке какао?
Какао: Це дерево, на якому ростуть какао-боби. З них роблять шоколад і все шоколадне.
Кускус: Я такого не їм.
Какао: Я також, але слово мені подобається. А ще з порошку та молока роблять гарячий напій. Мама каже, що його обожнюють і діти, і дорослі.
(можна запитати у глядачів, чи дійсно всі люблять какао)
Кускус: Думаєш, в усіх цих стаканчиках було какао? (вказує на купку сміття, яку вони знайшли неподалік)
Какао: Не знаю, я його ніколи не пив. Я взагалі нічого ніколи не пив.
Кускус: Як це?
Какао: Я лише їм (дістає з сумки листок, їсть). Це евкаліпт, він дуже соковитий.
Кускус: Такого я теж не їм.
Какао: А що ти любиш?
Кускус: Траву.
Какао: То бери (вказує під ноги). Треба підкріпитися.
Кускус: Ти що, я не можу їсти щодня.
Какао: Ти що, не їв відучора?
Кускус: Ні, з минулого тижня. І ще до наступного протримаюсь.
Какао: Не може бути! Це твій винахід?
Кускус: Та ні, всі вомбати їдять раз на два тижні.
Какао: Ну, ви дивні.
Кускус: Ви також.
Какао: Але… але це нічого. Головне амулет знайти.
Кускус: Ми з тобою товчемося на одному місці. Давай рухатися вбік.
Какао: Та ні…
Кускус: Одразу і сміття приберемо. Ти сумочку для сміття взяв? (вказує на сумочку на животику Какао)
Какао: Мабуть, зараз не найкращий час.
Кускус: Ти ж сам казав, що сміття ненавидиш!
Какао: Так.
Кускус: То ходімо, тут ми твого амулету все одно не знайшли.
Какао крадькома дивиться на дерево, де спить мама.
Какао: Добре, але давай швидко, щоб мама не сварилася.
Кускус: Домовились!
Відходять до сусіднього дерева. Чують різкий звук – шурхіт від хвоста Варана. Варан з’являється за спинами Какао та Кускуса, але вони його не бачать.
Какао: Ти це чув?
Кускус: Ага, ніби хтось пролетів на великій швидкості.
Какао: Що це таке? Мені страшно.
Кускус: Уважно дивись навкруги. Когось бачиш? (можна запитати у глядачів, які бачать Варана)
Какао: Ні.
Кускус: І я ні.
Какао: Але ж нам не почулось.
Кускус: А може й почулось. Давай уже збирати.
Какао (збирає сміття): Віднесемо все це до моєї сміттєвої ями, а там спробуємо заклинання.
Кускус: А ти вмієш ним користуватися?
Какао: Просто сказати «Чао» і… Ой!
Завмирають, дивляться навкруг.
Кускус: Нічого не зникло. Може, це і не заклинання взагалі.
Підбирають стаканчики, трубочки, пляшечки, складають у сумку.
Какао: Якщо не вірити, то точно не заклинання.
Кускус: Ми і без заклинань швидко впоралися. Тобі не важко?
Какао: Ні, але я почуваюся гладким.
Кускус (гладить животик): Це приємне відчуття.
Какао: Я більше люблю відчуття евкаліпту в роті (дістає листочок).
Розвертаються, йдуть назад. За спинами на місці смітника з’являється Варан. Вирушає за ними.
Какао: Але ж ми не знайшли амулет.
Кускус: А ми ще шукаємо.
Чути шурхіт Варана, визирає і ховається.
Какао: Знову цей звук. Мені від нього моторошно.
Кускус: Давай підемо швидше.
Какао: Я не можу швидше – сумка заважає.
Кускус: Хочеш, я понесу?
Какао: Ні, я не можу віддати тобі сумку, раптом забуду забрати?
Кускус: Тоді повісь її на спину, так легше нести.
Какао: Точно! Допоможи перевісити.
Кускус підходить до Какао, куйовдяться з сумкою, коли перед ними з’являється Варан і шипить.
Варан: С-с-стояти, с-с-сумчасті.
Какао починає кричати, Кускус заспокоює, але марно. Варана дратує крик.
Варан: Закрий рота! Годі! Замовкни, я с-с-сказав! (різко наближається)
Кускус: У нього шок!
Варан: Ос-с-станній у житті! (сміється)
Кускус вихоплює з сумки пластикову трубочку та кидає в рота Варанові, Варан давиться трубочкою, кашляє.
Кускус: Побігли! (смикає Какао) Бігом!
Какао не може зрушити з місця.
Кускус: Давай!
Дає копняка Какао, той зривається з місця, пробігають далі, зупиняються.
Сцена 4
Какао: Ми ледь не загинули!
Кускус: Какао, я бачив твій амулет. Можеш із ним попрощатися.
Какао: Де?
Кускус: Там, де нас Варан напав.
Какао: Я так і знав! Якби не амулет, ми б загинули!
Кускус: Взагалі-то, це я тебе пнув, а не амулет.
Какао: Про це ти ще пошкодуєш.
Кускус: Ти загубив совість!
Какао: Кускусе, я загубив амулет. Його немає. Ми приречені.
Кускус: Це якісь дитячі вигадки!
Какао: Без нього ми додому не повернемось.
Кускус: У тебе там адреса записана? (сміється)
Какао: Давай повертатися.
Кускус: Здурів?
Какао: Тримай (дає пластикову пляшку). Це буде наша зброя (бере й собі).
Кусус: Я тут почекаю.
Какао: Чому це?
Кускус: Тому що я не хочу йти в пащу до варана!
Какао: Я теж. Я просто хочу знайти свій амулет.
Кускус: Що ти до нього причепився? Що в ньому особливого?
Какао: Я не можу сказати.
Кускус: Тоді я не можу допомогти.
Какао: Будь ласка, Кускусе! Я загадав йому бажання.
Кускус: Какао! Ти що, вчора з маминої сумки виліз? Камені бажань не здійснюють!
Какао: Тоді хто ж? Хто ж мені його здійснить? (у відчаї)
Кускус (вагається): Давай уже бігом, поки Варан не повернувся.
Какао: Бігом.
Кускус: Але потім розкажеш, що за бажання.
Какао: Якщо амулет повернемо.
Повертаються туди, де зустріли Варана. Шукають.
Какао: Здається, немає.
Кускус: І я не бачу.
Какао: Давай дивитися на різні боки.
Кускус: Так, амулет має бути десь тут.
Повертаються спина до спини, шукають. З’являється Варан.
Варан: С-с-сліпі с-с-сумчасті!
Нападає, збиває з ніг Какао, притискає до землі.
Кускус: Ні!
Варан: Пізно, товс-с-стунчику. Ведмежатко зараз вирушить до мого ш-ш-шлунку.
Кускус: Одного разу я їв траву та проковтнув отруйного павука.
Варан: Кого це цікавить?
Кускус: Я просто хочу попередити, що в хутрі коали також можуть бути комахи або ж павук.
Варан: Комахи мені до с-с-смаку.
Кускус: То, може, вам і цей жук сподобається? (показує амулет Какао)
Варан: Покажи-но ближче.
Кускус протягує руку з амулетом.
Варан: Так, я б такого з’їв. І тебе на додачу.
Кускус: Можу обміняти на коалу.
Какао: Ні!
Варан: Що, такий дорогий жучок? Делікатес-с-с?
Кускус: Так, дуже рідкий вид.
Варан: Мені плювати, рідкий він чи ні. Давай с-с-сюди.
Кускус: Але відпустіть коалу (підморгує, робить жести Какао)
Какао мовчить, намагається прив’язати хвіст Варана до дерева.
Варан: Ні, с-с-сумчастий, він залишиться на вечерю (сміється).
Кускус: Тоді просто відкрийте рота – я кину жука прямо вам на язика.
Варан: Ти мене за дурника маєш?
Кускус: Ні, просто рятую друга.
Варан (сміється): С-с-сумчаті друзі! Насміш-ш-шив!
Кускус робить знак Какао, Какао кусає Варана за хвіст, той смикається – впускає Какао.
Кускус: Побігли!
Какао: Стривай! (дивиться в очі Варанові) Чао, Варане!
Варан смикається – але він прив’язаний до дерева. Шипить, намагається звільнитися.
Какао та Кускус лякаються, біжать на різні боки.
Сцена 5
Какао йде лісом
Какао: Кускусе! Де ти?
Озирається.
Какао: Невже це заклинання спрацювало – і він зник від слова «Чао»? Але ж я казав «Чао» Варанові. Кускусе!
Їсть листочки евкаліпту.
Какао: Треба хоча б сумку знайти, адже я йшов за сміттям. Хоч би цей Кускус ніде не застряг знову. Хоча з його дупкою це неважко (сміється).
(можна запитати у глядачів, чи не бачать вони сумку) Бачить сумку зі сміттям.
Какао: О, це моя сумочка! Зараз спробую її зникнути за допомогою заклинання. Мабуть, треба змахнути паличкою.
Підбирає з підлоги паличку, дивиться на сумку, зосереджується
Какао: Чао, сміття! (змах паличкою)
Сміття розлітається на різні боки, з-під нього виринає Кускус.
Кускус: Ось ти де!
Какао: Кускусе! (обіймає) Ти живий! Ти зник – як під землю провалився!
Кускус: А я і провалився. Але я знаю всю систему підземних ходів, тому зміг нарешті тебе наздогнати.
Какао: Невже «Чао» – це заклинання провалювання під землю?
Кускус: Ні, це все страх. Я з переляку під землю пірнув.
Какао: А я з переляку Варана прив’язав.
Кускус: Як тобі це вдалося?
Какао: У нього така товста шкіра, він навіть не відчув.
Кускус: А де ти взяв мотузку?
Какао: Це не мотузка, а шматок пакету, він дуже міцний – справжня пастка для тварин.
Кускус: Круто вигадав!
Какао: Так, дякую. І за те, що амулет знайшов, теж дякую. Давай його мені.
Кускус: Ти десь тут живеш?
Какао: Так, он мій дім. Давай амулет.
Кускус: А мама ще спить?
Какао: Кускусе, я не знаю, давай амулет, мені треба бігти.
Кускус: Какао, річ у тому…
Какао: У чому?
Кускус: У мене немає амулету.
Какао: Але ж ти показував.
Кускус: Але ж ти не бачив, що я показую.
Какао: А що ти показував?
Кускус: Камінчик (протягує камінчик Какао).
Какао: Камінчик?
Кускус: Так.
Какао: Знаєш що, Кускусе?
Кускус: Що?
Какао: Тепер він і буде моїм амулетом. Він – завдяки тобі, звісно – врятував мені життя.
Кускус: Але ж він не здійснює ніяких бажань.
Какао: А бажання вже здійснилось.
Кускус: Яке?
Какао: Сміятись не будеш?
Кускус: Ні.
Какао: Я просив друга.
Кускус: І хто ж твій друг? (недовірливо).
Какао: Ти.
Кускус підхоплюється та обнімає Какао.
Кускус: Дякую.
Какао: Разом ми навіть Варана не боїмося.
Кускус: Ага.
Какао витрушує сміття з сумки в яму.
Какао: Це наша яма для сміття.
Кускус: Якщо я щось знайду, принесу до ями.
Какао: Прикро, що заклинання виявилось не заклинанням.
Кускус: Зате у мене з’явилась одна ідея про знищення сміття у вомбалоторних умовах.
Какао: То тобі час до вомбалоторії?
Кускус: Так.
Какао: А мені – на дерево.
Кускус іде в глиб лісу, Какао лізе на дерево.
Какао: Кускусе!
Зупиняються, обертаються.
Кускус: Що?
Какао: А правда, що ти заснеш, коли тобі дмухнути на носика?
Кускус: Лише якщо довго дути.
Йдуть далі.
Кускус: Какао!
Зупиняються, обертаються.
Какао: Що?
Кускус: Я зрозумів, у чому магія «Чао!».
Какао: У чому ж?
Кускус: Це прощання, яке гарантує привітання – тобто нову зустріч!
Какао: (тихо, вражено) Це ж заклинання дружби! (голосно) Чао, Кускусе!
Кускус: Чао, Какао!
(можна сказати Чао глядачам)
