Победители 2017

Панова Дарья 14 лет

  Моя країна майбутнього

У світі, є мільйони країн ,

І всі по своєму чудові .

Десь, безліч  родючих полів,

А десь, люди гонорові,

Якась країна багата на різноманітні види худоби,

Десь ,величні пам’ятки архітектури ,

Є і ті, де очі розбігаються від краси природи,

А когось, захищають неприступні мури.

Країна – це поняття багатогранне.

Воно, по різному сприймається.

Це може бути володіння державне,

Або ,клаптик землі ,по якому людина бездумно поневіряється.

Та є ще країна одна.

Уявна, у кожного власна.

Вона особлива, неземна,

А життя у ній , мов казка.

І я знаю, про що Вам кажу

Бо, не раз у ній я встигла побувати,

А з собою , завжди ластівку беру

Щоб, разом із нею між хмарами  літати.

З нею, ми разом, вирушаємо в шлях,

Починаючи з моря просторого,

Найголовніше мрійливими бути,

Щоб, не загубити стежку  до світу казкового.

Далі на зустріч нам ворота.

Бо ж,  не кожного у світ магії  пускають,

Щоб пройти, треба вимовити  чарівні слова,

Такі вже правила вони порядку вимагають.

І ось, перед нами неймовірний світ простягається

Зі своїми таємницями

Мені здається, там щастя народжується,

І вирушає до нашого світу потаємними криницями.

Там пісня у повітрі вітає.

Дзвенять голосисті струмки .

І ніхто з мешканців про злість, заздрощі не знає,

Ніхто не б’ється, не вбиває ,за коштовні перли.

Вони до речі на деревах ростуть.

Країна багата на різні ,ніби цінності людські,

А жителі того світу розуміють,

Що, найголовніше – це жити по совісті .

Вони вищі за людей створіння,

Тому і живуть , а не існують.

Між ними панує розуміння,

Вони один одного чують.

Я не хочу нікому докоряти ,

Кожен сам свій шлях вибирає ,

Тому продовжу, про той світ розповідати,

А як себе вести кожен і сам знає .

Окрім цінностей моральних,

Там ,панує природа над всіма ,

У повітрі пахощі квітів чарівних,

А найголовніша там  духовна краса .

Є там і гори, але не прості,

Вони мають вміння оживати,

Лише в одному ,їхньому слові ,

Є сила вразити до глибини душі.

Але, якщо замислитись над всім цим,

То в мене ,ось така думка з’являється:

Немає майже нічого неможливого в світі тім,

Просто ніхто у тій країні по світу не поневіряється.

Усі живуть у мирі та злагоді,

Разом долають усі проблеми,

Немає ні заздрощів, ні пихи ,ні злості,

Їм не потрібні ні принци ,ні королеви.

Усі рівні між собою,

І це, їх відрізняє від нас,

Ніхто не ховається за безглуздою маскою,

Ніхто не потребує коштовних прикрас.

Я вважаю, і з нашої країни

Може вийти країна чудес.

Потрібно лише прикласти до цього всі свої сили,

І вирішити чи тут ти хочеш жити? Чи десь?

Якщо тут,то потрібно із себе почати.

Відкрити свої серце і душу.

Не потрібно слова без суті казати,

І можливо,колись з  болота бруду ми зможемо  вийти на сушу .

Тоді, нашу землю рідну,

Ми гордо назвемо казковою,

І долю нашу,начебто приречену,

Ми зможемо зробити чудовою.