Моя країна майбутнього
У світі, є мільйони країн ,
І всі по своєму чудові .
Десь, безліч родючих полів,
А десь, люди гонорові,
Якась країна багата на різноманітні види худоби,
Десь ,величні пам’ятки архітектури ,
Є і ті, де очі розбігаються від краси природи,
А когось, захищають неприступні мури.
Країна – це поняття багатогранне.
Воно, по різному сприймається.
Це може бути володіння державне,
Або ,клаптик землі ,по якому людина бездумно поневіряється.
Та є ще країна одна.
Уявна, у кожного власна.
Вона особлива, неземна,
А життя у ній , мов казка.
І я знаю, про що Вам кажу
Бо, не раз у ній я встигла побувати,
А з собою , завжди ластівку беру
Щоб, разом із нею між хмарами літати.
З нею, ми разом, вирушаємо в шлях,
Починаючи з моря просторого,
Найголовніше мрійливими бути,
Щоб, не загубити стежку до світу казкового.
Далі на зустріч нам ворота.
Бо ж, не кожного у світ магії пускають,
Щоб пройти, треба вимовити чарівні слова,
Такі вже правила вони порядку вимагають.
І ось, перед нами неймовірний світ простягається
Зі своїми таємницями
Мені здається, там щастя народжується,
І вирушає до нашого світу потаємними криницями.
Там пісня у повітрі вітає.
Дзвенять голосисті струмки .
І ніхто з мешканців про злість, заздрощі не знає,
Ніхто не б’ється, не вбиває ,за коштовні перли.
Вони до речі на деревах ростуть.
Країна багата на різні ,ніби цінності людські,
А жителі того світу розуміють,
Що, найголовніше – це жити по совісті .
Вони вищі за людей створіння,
Тому і живуть , а не існують.
Між ними панує розуміння,
Вони один одного чують.
Я не хочу нікому докоряти ,
Кожен сам свій шлях вибирає ,
Тому продовжу, про той світ розповідати,
А як себе вести кожен і сам знає .
Окрім цінностей моральних,
Там ,панує природа над всіма ,
У повітрі пахощі квітів чарівних,
А найголовніша там духовна краса .
Є там і гори, але не прості,
Вони мають вміння оживати,
Лише в одному ,їхньому слові ,
Є сила вразити до глибини душі.
Але, якщо замислитись над всім цим,
То в мене ,ось така думка з’являється:
Немає майже нічого неможливого в світі тім,
Просто ніхто у тій країні по світу не поневіряється.
Усі живуть у мирі та злагоді,
Разом долають усі проблеми,
Немає ні заздрощів, ні пихи ,ні злості,
Їм не потрібні ні принци ,ні королеви.
Усі рівні між собою,
І це, їх відрізняє від нас,
Ніхто не ховається за безглуздою маскою,
Ніхто не потребує коштовних прикрас.
Я вважаю, і з нашої країни
Може вийти країна чудес.
Потрібно лише прикласти до цього всі свої сили,
І вирішити чи тут ти хочеш жити? Чи десь?
Якщо тут,то потрібно із себе почати.
Відкрити свої серце і душу.
Не потрібно слова без суті казати,
І можливо,колись з болота бруду ми зможемо вийти на сушу .
Тоді, нашу землю рідну,
Ми гордо назвемо казковою,
І долю нашу,начебто приречену,
Ми зможемо зробити чудовою.