Урсул Даниил 8 лет
УРОК ДОБРА
Одного зимового ранку, глянувши у вікно, я побачив засніжене подвір,я. Воно було наче казкове, безліч сніжинок виблискували на сонці.
Після обіду батьки дозволили мені вийти і погратися з друзями.
- - Давайте пограємо у сніжки, - сказав Петрик.
- - Ні, давайте покатаємося на санчатах, - сказав Дмитрик.
- - А давайте зробимо сніговика! – запропонував я.
- - Мені дуже хочеться зробити сніговика, - мовила Маринка. Хлопці закричали, що
- - сніговик – це нудно. Ми ж з Маринкою вирішили зайнятися сніговиком. Дмитрик з Петриком почали гратися у сніжки. При цьому хлопці весь час кидали сніжками у нас. Сніг дуже добре ліпився і ми швидко зліпили три кульки для нашого сніговика. Сніговик вийшов чудовий, я навіть надів на нього свій шалик. На нас дивилися великі круглі очі,що наче моргали, морквяний ніс і добра посмішка. Обтрушуючи свої рукавички від снігу, Маринка сказала:
- - Тепер наш сніговик буде прикрашати двір.
- - Чому ваш сніговик буде прикрашати наш двір? Ми також зробимо свого сніговика і він буде прикрашати весь двір,- сказав сердито Дмитрик.
- - Ну й робіть, - відповіла Маринка. І хлопці почали робити сніговика. Дмитрик скатав таку велику кулю,що й не зміг підняти, я вирішив йому допомогти,на що він образливо сказав:
- - Відійди,слабак! - Я,згадавши, як вчив мене батько,відповів йому:
- - Щоб допомогти іншій людині, не обов’язково бути сильним, досить бути добрим.
- - У Дмитрика і Петрика вийшов досить гарний сніговик, але трохи сумний. Всі дуже замерзли і вирішили розійтися по домівках…Коли рано вранці я визирнув із вікна,то дуже здивувався! Наш сніговик і сніговик хлопців стояли поруч і немовби обіймалися. Своїми обіймами вони показували нам людям, як добре мати друзів і не сваритися. Навіть сніговики знайшли спільну мову, що нам людям це не завжди вдається. Я постараюсь завжди брати приклад із сніговиків.