• ‎+38(050)256-99-58
  • +38(095)638-61-79

Победители 2017

Расторгуева Алина 14 лет (Черкассы)

Расторгуева Алина 14 лет (Черкассы)

Кошеня
 
    Він народився за кілька хвилин до того, як годинник проб'є дванадцяту ночі. Мати старанно вилизувала своїх новонароджених, ще сліпих кошенят. У виводку їх було п'ятеро, та, на жаль, четверо з них загинули. Останнє дитя нещасна мати назвала Коді.
    Коді сидів під лавкою в метро, спостерігаючи за людьми, що безперестанно проходили повз нього. Він не так давно став на ноги, а йому вже довелося використати їх задля власного порятунку. 
    Це сталося, коли він вперше висунувся з лігвища, яке вважав домом. Коді привабили  дивні звуки, що лунали неподалік.  Він побачив юнака та дівчину, які тримали в руках дивні предмети. Біля  ніг стояв кошик, в який люди кидали папірці. Мама називала їх музикантами. А папірці, виявилось, дуже цінні для людей: за них вони могли отримати, що забажають. 
    Дивні ті люди…  Саме через них, поки матері вдома не було, Коді висунув допитливу мордочку. Виявилось, що двоногі не дуже дивляться собі під ноги. Кошеня ледь не розчавили. Перед очима проносились велетенські чоботи. Здавалось, ось-ось і - кінець. Тоді мама за нього страшенно злякалась і насварила.
   Однієї ночі кішка вивела сина на перше полювання. Вони розгулювали по станціях, вишукуючи здобич, а нею були щури, яких у метро повно. З ними завжди треба бути пильними, адже щури, то вам не миші. Хоча Коді дивувався: "Ми ж коти, усілякий гризун перед нами ніщо!"  Та мати вчила, що не треба зверхньо ставитись до здобичі, адже вони не менш живі, ніж всі ми. 
    Якось, коли повертались з полювання, Коді спитав: "А чому я один? Єдиний син?"                                                         
   Мати з сумом розповіла: "Ти й не уявляєш... Справді, ти не єдиний був, вас було п'ятеро. В тебе були дві сестри й два брата, але вони загинули, навіть не встигнувши отримати імен. В цьому винні люди, на їхню думку, ми знаходимось  не там, де треба, в місцях, які люди присвоїли собі. 
   Це сталося уночі, ви щойно народились. Раніше котів тут добре підгодовували, адже не всі люди злі. Ми жили у великій коробці.  Та погані люди зруйнували наше житло. Я вхопила тебе, а твоїх братів і сестер одним махом вбив здоровий чолов'яга. Я втекла з тобою. Нас не знайшли, тому що я більше не показувалась людям".   
       Настав ранок. Підлога була мокра й слизька:  її встигли помити прибиральниці, і було не зручно нести в зубах закривавлених щурів. Музиканти вже були у метро, щоб сьогодні знов грати дивовижну мелодію. Вони були зайняті своїми справами і не помітили котів. Ті обережно прокрадались до свого дому. Але раптом   з-за сходинок, що вели на гору, вийшла прибиральниця з відром та шваброю. Вона була заспана, але, як тільки побачила котів, то заверещала з переляку й впустила відро з водою. Кішка люто зашипіла. Прибиральниця щось кричала,  наближався потяг і нічого не було чутно. Перелякана жінка  кинула брудну важку ганчірку в кішку, і мама Коді впала на колію. 
Вилізти звідти не встигла.
    Наполохані музиканти прибігли на крик і з жахом дивились туди, де щойно пронісся поїзд. А потім помітили в кутку мале кошеня, що тремтіло. Мале, беззахисне, дивилось на них великими очима, повними жаху. 
   Молодь переглянулась і  дівчина простягла руки. Потім притулила бідненького до себе, огорнула теплом. Коді не рухався, лише тремтів, а невдовзі, заколисаний, заснув. 
  Прокинувся в затишній кімнаті. Поруч спали хлопець та дівчина. Потягнувся і збагнув: 
"Я вдома, і я не один".
 

Категория

Проза, Гости конкурса
Поделится в сетях: