• ‎+38(050)256-99-58
  • +38(095)638-61-79

Победители 2016

Зачепило София 15 лет (Киев)

Зачепило София 15 лет (Киев)

НІЧ НА ІВАНА КУПАЛА АБО ПОПЕЛЮШКА НА МІТЛІ

Зоряна сиділа перед дзеркалом і з сумом дивилася на себе. Завтра велике свято — ніч на Івана Купала, і на честь цього буде влаштовано великий і пишний бал для відьом і чаклунів на Лисій горі. І от зараз Зоряна сиділа перед дзеркалом і не знала, що вдягнути на бал.

Дівчина зітхнула і звернулася до своєї бабусі Соломії. Наливне яблучко покотилося по срібній тарілочці, і вона побачила стару чаклунку, яка радісно їй всміхалася.

—Ну нарешті ти здогадалася звернутися до мене!

—Привіт. То ти знаєш, чому я телефоную? — занепокоїлася Зоряна. Бал вже завтра, і їй потрібно було готуватися.

—Ех ти… Звичайно, я все знаю. Цей бал — найвизначніша подія року.

—Я не маю сукні для цього балу! — вигукнула дівчина і подивилася на бабусю.

Соломія закахикала, подивилась на онуку так, ніби та щойно сказала, що магії не існує. І ... зникла.

«Образилася», — подумала юна відьма і відклала тарілочку. Аж раптом двері розчинилися -  і до кімнати увійшла Соломія. Вона зупинила свій погляд на здивованій онуці і, зітхнувши, сказала:

— Отримала б ти зараз на горіхи, та я на це часу не маю. Збирайся, ми йдемо обирати тобі сукню на бал.

Через три години, їдучи у своєму авто жінка у відчаї заламувала руки:

—Жодної потрібної сукні! Це кінець світу! Жах! Я просто не знаю, що нам робити!… Хоча… Є в мене одна ідейка.

Вже перші сонячні промені повільно зникали за обрієм… Дівчина почала хвилюватися, адже скоро вона мала бути на святі, а сукні ще нема. І от нарешті, уся розпатлана і захекана влетіла в кімнату Соломія, тримаючи у руках великий пакунок. Без зайвих слів жестом  фокусника вона витягнула сукню неземної краси.

Що то була за сукня! Уявіть собі небо теплої липневої ночі, коли воно стає не чорним і страшним, ні… Коли воно набуває м’якого темно-синього кольору, немов хтось розстелив на небі величезний сувій оксамиту. І на цій дорогоцінній  тканині сяють коштовними діамантами зорі: одні -  маленькі, мов крихітні цяточки, інші -  більші, мов щедрі краплини ранкової роси. Інколи здавалося: простягнеш руку і набереш  повну жменю неоціненних скарбів. Ось такою була сукня -  глибокого синьго кольору, а на корсеті і пишній спідниці зорями сяяли діаманти різних розмірів і сліпучої краси.

Дівчина вбралася в казково-прекрасну сукню, і бабуся простягла їй неймовірні кришталеві черевички на високих підборах оздоблені синіми сапфірами.

— Є така традиція: на Лисій горі усі дівчата танцюють з прихованими обличчями, і тільки після пошуків цвіту папороті їх відкривають. Саме так я познайомилася із твоїм дідом. Ми танцювали усю ніч, і не розлучалися вже ніколи,— сказала Соломія.

За півгодини дівчина ввійшла у величезну залу на Лисій горі. Всюди кружляли пари і лунала чарівна музика.

— Перепрошую, чарівно панянко. Маю до Вас пропозицію щодо танцю, — пролунав позаду неї голос. О, цей голос! Зоряна впізнала б його з тисячі.

—Звичайно,—посміхнулася вона до Тайлер, чаклуна з Лондону та простягнула йому руку. І вони закружляли у танку.

—Чи мав я честь зустрічатися з вами раніше?—запитав він, даремно намагаючися розгледіти під маскою обличчя дівчини.

—Де ж я міг вас бачити? —задумливо протягнув Тайлер.

Зоряна підняла на нього свої чарівні очі, і вже збиралася відповісти, як раптом її перервав неприємний голос.

—Прошу вибачення пане, але ви обіцяли цей танок мені!

Оххх… Зоряна одразу впізнала її. Аїна, нахабна відьма з Мокшетії. У своїй чорній сукні вона виглядала елегантно і, водночас, моторошно. Сіра вуаль закривала нижню половину її обличчя, а в волосся була вплетена чорна троянда.

—Він танцює зі мною!­— вирвалося в рудої чаклунки. Їх погляди зустрілися у мовчазній дуелі.

—Ах, моя прекрасна мадемуазель! Я вас всюди шукаю! Пардон, але ви обіцяли наступний танок мені, — пролунало за спиною Аїни.  Габріель, як завжди вчасно.

—Скоріше, скоріше серце моє! Зараз музики грати розпочнуть! —демонстував нетерплячість Габріель, хоча Аліна так і норовила вирватися.

Тайлер і Зоряна танцювали, танцювали, і могли б танцювати до самого ранку, але наступав час пошуків  квітки папороті.

—Чи можу я бути вашим супутиком?—запитав він Зоряну.

—На жаль, ми обидва знаємо, що кожен має знайти свою квітку, без допомоги сторонніх.— відповіла юна відьма й піднялася в повітря.

У темному лісі було лячно і моторошно. Ага, ось і завітний кущ папороті. Вона одразу торкнулася куща обома долонями, що означало що квітка належить їй. Наближалася північ. Зоряна пам’ятала розповіді бабусі про те, що «ця трава – найсильніша над скарбами, цар над квітами. Якщо десь заховано скарб, цей чарівний цвіт застигне над ним, мов зірка, а потім впаде на землю».

Із середини заростей з’явилася брунька, що світилася яскравим світлом, з неї з тріскотом вилітали маленькі золотисті блискавки. Рівно опівночі брунька з хрускотом розірвалася, і перед Зоряною розкрилася вогняна квітка, така яскрава, що на неї неможливо було дивитися. Від неї в різні сторони розходилися хвилі золотого та червоного полум’я.

Раптом щось зашурхотіло, і на землю опустилася чорна тінь. Зоряна намагалася розгледіти силует. Нарешті фігура підійшла так, що відблиски  від квітки освітили її.

—Не підходь, інакше мені доведеться вбити тебе, — спокійно сказала Аїна, навіть не дивлячись в бік Зоряни. З повітря з’явилися міцні мотузки, що обплутали її.

—Навіщо ти це робиш? Ти ж знаєш, що за законом ця квітка моя! У тебе все одно нічого не вийде!—намагалася напоумити її Зоряна, та вже було пізно. Мокшетійська чаклунка простягнула руку до квітки і в наступну секунду була вражена величезним зарядом струму. Мотузки зникли, і Зоряна впала на землю.  В останню мить вона встигла зірвати свою квітку.

—Як ти себе почуваєш? Ти взагалі з глузду з’їхала? — кинулася Зоряна до Аїни. Та сиділа не землі і мовчки дивилася на неї. —Ти могла померти! За відьомським законом, я перша знайшла цю квітку, я поставила на ній мітку, вона моя! Тобі пощастило, що тебе не вбило прокляттям! — кричала Зоряна  охоплена панікою.

—Краще б вбило. Мені більше нема сенсу жити.

—Через квітку папороті? Через скарби і гроші,  які вона може знайти?

—Ти думаєш я стала б ризикувати життям через гроші? —закричала Аїна. —Та я б віддала усі скарби Всесвіту, тільки б врятувати брата!

— Розказуй!

— Коли мій брат Танаїд, був ще дитиною, він потрапив у полон до фавнів-чорнокнижників. Вони хотіли зняти закляття, яке утримувало їх в лісі і для цього потрібна була кров чистокровного чаклуна. Наш батько разом із королівською армією завадив їм і врятував сина. Але перед смертю, старий фавн, сторож Книги Зла прокляв брата і сказав: «як виповниться Танаїду 20 років, паде на нього прокляття в сто разів страшніше, ніж прокляття царя Мідаса: усе, чого торкнеться Танаїд  розсипатиметься на порох.»

Мало хто знає, що квітка папороті не тільки вміє шукати скарби, а і може виконати одне бажання власника. — Аїна підняла свої очі на Зоряну.­—Ось для чого мені потрібна квітка.

Вражена Зоряна оніміло стояла і не знала як учинити.  Їй самій була потрібна квітка, але…

— Що треба робити, щоб зняти закляття?

Аїна здивовано підняла брови і приголомшено запитала:

— Зараз, знаючи про можливість виконати своє бажання, ти зможеш відмовитись від квітки?

  • — Про що ти?

— Ти і справді віддаєш мені свою можливість мати найбільші багатства світу? —Аїна недовірливо дивилася на Зоряну.

— Найбільшим багатством для будь-якої людини – є здоров’я і щастя,— Візьми цю квітку та зніми закляття зі свого брата. Подаруй йому здоров’я і щастя. 

Аїна пильно дивилася на Зоряну:

— Слухай, ми не дуже товаришуємо в Академії, і я не знаю, чи зможемо ми стати надалі друзями, але я точно знаю, що у складну годину ти зможеш розраховувати на мою підтримку та допомогу. Дякую тобі.  Я зніму прокляття  з Танаїда.

Чаклунка з далекої  Мокшетії  рішуче загорнулася у плащ і з шурхітом розтанула у нічному оксамитовому небі.

*   *   *

Біля дверей бальної зали  на Зоряну вже чекав схвильований Тайлер.

  • — Ви знайшли квітку папороті?—запитав він.

— На жаль цього разу доля мені не всміхнулася, — зітхнуля Зоряна.

— Що ж, не слід розчаровуватися! В наступному році вам обов’язково пощастить!  А невдовзі зберуться всі, і ми з вами відкриємо обличчя.

Зоряна не на жарт перелякалася. Зняти маску? Нізащо! Їй дуже подбається ця казка: прекрасна незнайомка, принц і квітка папороті… Усе зруйнується, коли, знявши з неї вуаль, він побачить замість чарівної принцеси свою однокурсницю, з якою щодня зустрічається на заняттях в академії.

— О, я, здається, забула плащ в залі. Стає прохолодно, і я змерзла,— сказала дівчина.  План спрацював блискуче: Тайлер попросив її зачекати і побіг за верхнім одягом дівчини. Не гаючи часу, вона схопила мітлу і стрімко злетіла вгору.

— Хто ж ти така, моя прекрасна Попелюшко на мітлі…—із розпачем дивлячись услід прекрасній відьмочці, зітхнув  хлопець.

* * *

Уранці Зоряну розбудив стукіт у двері її балкону. Вона підійшла і, розчинивши навстіж двері, побачила Тайлера. Хлопець посміхнувся.

— Думала, що я тебе не знайду?—запитав він і став на коліно,—Дозволите примірити черевичок?

Зоряна засміялася, і парубок, узувши черевичок на тендітну ніжку юної відьми, піднявся і простягнув дівчині чарівний букет квітів, прошепотівши: «Давай більше ніколи не розлучатися».

І в цей час в букеті, купаючись у яскравому промінні вранішнього сонця, яскраво засяяла квітка папороті, що квітне лише одну ніч — чарівну ніч на Івана Купала.

Категория

Проза, Гости конкурса, 3 место
Поделится в сетях: