Ластівка і Україна
Ластівка літала,
На поля, діброви
сумно поглядала:
вже пора в дорогу,
та серце не пускає
з рідного порогу.
Подруги вже кличуть:
- Ластівко, лети!
бо прийдуть морози
і загинеш ти!
- Тут я народилась,
в чарівному краї,
не хочу летіти
в незнайомі далі.
Далі ті не рідні,
хоч і крайовидні.
Люблю я Україну –
неньку мою милу.
Може, вам й байдуже –
так мені-то ні!
Раптом Україна
Їй сказала:
- Ні! Мила моя доню,
пташечко моя,
весною повертайся –
чекати буду я.
Ластівка слухняна
Полетіла в ті
теплі та красиві,
але чужі краї.
А вісною радісно
повернулись нині
щоб гніздечко звіти
в рідній Батьківщині
Пташеняток вивела,
пісеньку співала
та й добра і щастя
всім нам побажала!
Я бажаю, ластівко,
щоб ти поверталась
а щоб мої мрії
завжди-завжди збувались!