Ноев ковчег
Бог Ною сказал:
"Будет наводненье."
Ной людям передал,
Но люди не поверили.
Они сказали: "Что ты врёшь!
Ты нам работы наберёшь!"
Но Ной в ответ
Работать стал:
Корабль Он построил
И всем серьёзно Он сказал:
"Работайте со мною!"
Но люди и не слушали,
Они смеялись, кушали.
И вдруг полился дождь,
И днём идёт, и в ночь.
Никто тем людям глупым
И не сумел помочь.
Сорок дней тот дождь всё лил
Нашу Землю всю залил.
Всех животных Ной забрал
И с семьёю отплывал.
А потом, опять, опять
Море стало высыхать.
Господь радугу создал,
Ноевой семье сказал:
"Радуга – наш знак, знаменье,
Не будет больше наводненья!"
Гриб - сморчок і павучок
Іду я стежкой лісовою,
Ступаю по траві ногою.
І рай у цьому лісі птичий:
Бадьорий, хуткий, мальовничий.
Співають всі до одного.
І раптом з лісу самого
Виходить дід: кривий, сутулий, як сморчок.
На шляпці – сірий павучок.
Якусь він павутину в`яже.
До мене цій дідусь і каже:
"Бажаєшь знать, хто я такий?!"
І взяв чорненький гриб він мій,
Й поклав його в траву зелену,
І став такий, як гриб у мене.
І обернувшись, як і був,
Рукою до мене махнув:
"Не щезник я і не чаклун,
Володар лісу – старий Бун!
А павучок мій не простий,
Він в мене дуже чарівний.
Пліте яскраве павутиння
І приліпляє між коріння.
З цим павутинням ліс яскравий,
А взимку ліс стає білявий."
Здивовано на нього гляжу,
Дідусь і каже: "я приляжу."
Приліг і став він гриб – сморчок,
Зостався тільки павучок.
Додому швидко я біжу,
Всім родичам я розкажу.