Не сердися матінко,
Батьку не лютуй,
Не журися братику,
Сестре не валуй
Продала я серденько
За вкраїну ту,
Що мене народила
Де я і живу…
Зацвіту калиною,
Маком відцвіту,
Полечу пташиною,
Росою зійду,
Народжуся дівчиною,
Помру козаком,
Україну вічную
Славлю високо!
****
Засмієшся і заплачеш
І станеш гадати:
Чи є в світі правда
Та й де її взяти?
Чи росте вона у лісі
У зеленім, дрімучім
У дубі величезнім,
У дубі могучім.
Може в полі правду знайдем
У чистім, широкім,
Де пташина пролітала
Тополем високим?
Люба правда в річці родить,
Що серцем зоветься,
Хто до неї заговорить -
Тому озоветься.