• ‎+38(050)256-99-58
  • +38(095)638-61-79

Победители 2018

 Анастасия Яковлева, 12 лет, с. Калиновка, Одесская обл.

Анастасия Яковлева, 12 лет, с. Калиновка, Одесская обл.

                                                                             
   Вода –  джерело життя
 
Землі спасибі й світлим небесам
За дану Богом нам святу водицю:
Бурхливу річку, дужий океан
Чи за джерельце, що ледь-ледь теплиться.
Вода для нас і, справді, - цілий світ,
Такий безмежний, дивно загадковий,
І скільки б не тривало земних літ,
Вода завжди буде – життя основа!
Світ не побачить квіточка мала,
Якщо з хмаринки дощик не поллється.
Замало сонця й літнього тепла
Для деревця, що вдосталь не нап’ється.
Вода для нас, людей, - це ще й краса,
Яка чарує й вабить без упину,
Милуємося нею повсякчас
І зі степів в думках до моря линем.
В його обійми, ніжні і палкі,
Здіймаємося на молочний гребінь…
Купаються хмарки в морській воді,
А нам здається – плаваємо в небі.
Буває також грізною вода,
Ламає мури і мости руйнує.
Тоді приходить в світ людей біда,
І горе тим, хто гнів її відчує…                                                               
Чарівних слів людині не знайти,
Щоб воду зупинити, ублагати.
Лише безпечне місце віднайти,
Молитися, коритися й чекати.
Бо зглянеться, вгамується вона,
(вода така, нам, людям, все прощає ),
Скільки разів людська наша рука
Священну воду вперто оскверняє?
І котиться Землі гірка сльоза,- 
А виглядає, ніби впали роси…
Однак, давно уже той час настав,
Щоби самим собі сказати: «Досить!».
Не завдаваймо прикрощів Землі,
Бо в її жилах кров-вода нуртує,
Для майбуття збережемо її,
Нехай вона, як райський сад, квітує.
Тримаймо бій за воду до кінця,
Чи то Дніпро, чи крихітне озерце…
І скільки б років мимо не пройшло, - 
А біль за них тривожитиме серце.
 
     Бережімо Землю
 
Степ і степ… Хлібів моря…
 Це – Калинівка моя
із квітучими садами
і пахучими квітками.
Та як спека наступає – 
 все немовби завмирає,
тільки горлиці туркочуть,-
дощик запросити хочуть.
Невгамовні суховії
 полум’ям в обличчя віють.
І пошерхлими губами 
стогне земля під ногами:
-  Пити, питоньки, благаю! –
 звідусіль тоді лунає.
Без води життя зникає, 
серце з жалю завмирає!
А колись текла в нас річка,
 ген синіла, наче стрічка,
прокладала шлях ярами, 
хизувалась берегами,
Скрізь калина зацвітала – 
подорожнього вітала…
Ні калини, ані річки…
 Просить в неба степ водички.
Та за днями дні минають.
Рідко в нас дощі бувають.
Занедбали Землю люди, 
байдуже, що завтра буде.
І тривога наростає:
 « SOS! SOS! SOS!» - земля благає!
Подаруймо їй надію, 
що водойми не зміліють,
Що тектимуть і надалі 
наші ріки в сині далі.
Хай не справдяться прогнози
про страшні кислотні грози,
і красу Землі повсюди
збережуть нащадкам люди!
 
Краплинка-Веселинка
 
Жила-була краплинка, 
Краплинка-Веселинка,
 Веселу вдачу мала 
та всіх розвеселяла.
Як тільки хто заплаче –
Краплина враз побачить,
Тихенько підкрадеться
 і щиро розсміється.
«Хі-хі», «ха-ха»-  лунає,
Краплинка невгаває,
Вже й сльози-намистинки 
всміхнулись до Краплинки…
На квіточці в садочку, 
в травичці на горбочку,
Краплинка не журилась, 
а щиро веселилась.
Як всі маленькі діти, 
мандруючи по світу,
Нового пізнавала 
й мудрішою ставала.
Та якось в теплу днину 
спинилась на хвилину,
Аби прогнати втому 
край берега крутого – 
І миттю відсахнулась 
та гірко посміхнулась – 
Ген річка протікає, 
а в ній сміття без краю:
Пакети кольорові,
відходи побутові,
Пляшки, взуття…О Боже! 
На смітник річка схожа!
Побігла вниз щодуху,
 терплячи сором й муку,-
Це люди наробили? 
А я ж їх так любила…
Заплакала Краплинка, 
Краплинка-Веселинка,
Сльозами покотилась…
 і в річці розчинилась.
Веселощів нестало
І все засумувало:
Зелені луки, трави
Й дубочки кучеряві,
Метелики барвисті
Сховалися у листі.
А люди… Люди й далі 
Чинять недобрі справи.
І що їм до Краплинки,
Краплинки-Веселинки,
До річки чи озерця,
Якщо в них черстве серце…

Категория

Поэзия, Лауреат
Поделится в сетях: