• ‎+38(050)256-99-58
  • +38(095)638-61-79

Победители 2018

Камилла Никифорова, 9 лет, с. Любополь, Одесская обл.

Камилла Никифорова, 9 лет, с. Любополь, Одесская обл.

Крапелька росички 
 
Крапелька росички
Вигляда з травички.
Зайчиками виграє,
Поцілунки роздає.
 
Квіточці на ніжці,
Горобчику на гілці,
І лисичці, й зайченяті,
І усім, усім малятам.
 
Попросила я росичку:
Вмий моє маленьке личко.
А росичка усміхнулась,
У водичку обернулась.
 
У цеберці виграє,
І до мене заграє.
Я в цеберце подивлюся,
Сама до себе посміхнуся:
 
Чи це я, чи це росичка,
Чи джерельная водичка?
 А вона зайчики пускає,
 І у очі заглядає!
Та це ж крапелька росички
Виглядає із водички!
 
То до щічки причіпилась,
То на носик умостилась,
То змочила губенята,
Ось блищить у оченятах.
 
Я цеберце те взяла
І до хати понесла.
Познайомлю я росичку,
Маму, татка і сестричку.
 
Бабусині козенята 
 
Дві бабусині козички
Полягали у травичку.
Білка й Льотка кличуть їх
Глянь на них – вже душить сміх!
 
Ой, скажені козенята!
Ні хвилини не сидять.
То жують в сусідів квіти,
То на скирді вже висять!
 
Я кричу їм:
Гей, рогаті!
Ви ж впадете, от біда!
А вони мене не чують,
На город уже біжать!
 
Я бабусі співчуваю,
От мороку з ними має.
Цілий день то там, то тут
На кущах гілки гризуть.
 
Узяла я дві мотузки,
Їм на ріжки накрутила.
Мнуться, пнуться, белькотять,
Гратися вони хотять!
 
Ви ж бабусю утомили,
Вона з вами ноги вбила.
То ж посидьте на припоні,
Пустощі у забороні.
 
Полягали козенята, 
Оченята в них сумні.
Стиха у хлівець загляну,
Й шкода їх уже мені.
 
Гей, пустунки, обіцяйте,
Не будете скаменіть.
До сусідів не ступайте,
Вдома, у дворі сидіть!
 
А козички подивились
Дружньо в сторону мою
Тільки й бачила пустунок,
Знову я сама стою!
 
 
Мандрувало сонечко
 
Мандрувало сонечко
По рідній землі,
Стукало в віконечко
Діточкам малим.
В оченята заглядало
Промінчиками лоскотало.
 
Завітало сонечко
І в моє віконечко!
Так ласкаво личко вмило,
Кіски вправно заплело,
В поле мене поманило
Ген, далеко за село.
 
Ніжки в черевички взула,
Про уроки геть забула!
Рідним краєм мандрувала,
Із сонечком розмовляла.
 
Я йому розповідала
Як живеться в цім краю,
Про лиман наш Тилигульський
І про сойку у гаю.
 
Про поля, про луки, море,
Про людей, пташок, звірят.
Як люблю я край свій рідний,
Як пісні у нас дзвенять.
 
Що багато друзів маю,
 І про вчительку свою.
Про усю свою родину
І як всіх я їх люблю.
 
Сонечку я показала
Лан пшеничний і садок,
Птахоферму, школу, клуб наш,
Всі крамниці й дитсадок.
 
Я йому розповідала
Як люблю своє село.
Що живуть тут гарні люди,
Як у нас тут весело!
 
Цілий день ми мандрували,
А я все розповідала.
Та надвечір притомились
І на гірці умостились.
 
З квітів я віночок плела,
Сонечко всміхалося.
За день находилися
І нарозмовлялися.
 
Одягнула сонечку
З квіточок віночок.
І побігла до матусі
У рідний садочок.
 
Ти приходь до мене зранку,
          Я чекатиму на ґанку.
          Бо не все ще показала
          Й пісню тобі не співала!  
 
 
 
Моє ім’я
 
Дуже гарне ім’я маю,
 Так мене назвав татусь.
Мама кличе – Камілюша,
Камелія – зве дідусь.
 
А свідоцтвом – я Каміла,
Донечка своїх батьків.
- Правда ж, ім’я моє дуже миле?
Сам Господь благословив:
 
На ім’я таке чарівне,
А ще вроду мені дав,
Гострий розум, добру душу
І у світ жити послав.
 
Маю гарне я родину:
Татка, маму і братів.
-Дякую, тобі, Всевишній,
Що мене благословив!
 
Пташечка-літашечка
Пташечка-літашечка
У небі літала,
Пісеньку про літечко
Веселу співала.
 
Кликала нас діточок
У веселий таночок.
Кликала пісні співати,
Красне літо прославляти.
 
Ми таночок повели,
Пісню заспівали.
Літечко нас із цеберця
Дощиком вмивало!
 
Щоб зростали ми здорові,
Українці чорноброві.
У таночку ми кружляли
Пісню літечку співали!  
 
Три кота
Тільки вигулькнуло  сонце,
Заглядають у віконце
Три рижульки, три кота
Мурчик, Нявчик й Смакота!
 
Будять в школу мене зранку, 
Дряпаються у фіранку
Кажу я крізь сон їм:
-П-п-русь…
Я до школи не спізнюсь!
 
А вони в віконце лізуть,
І нявчать всі як один.
Прошу їх: «Дайте поспати!
Та ж сьогодні вихідний!»
 
Де ж котам тим зрозуміти,
Треба й їм в школу ходити!
Я днів тижня їх навчу
І тоді уже посплю!
 
        Тузя
 
Песик Тузя є у мене,
Неслухняний, шубутний
Скаче він мені на плечі
Наче м’ячик гумовий.
 
Мене з школи зустрічає
І сміється ще з воріт.
Знає, що несу гостинець
Чи ковбаску, чи пиріг.
 
Мама кожен день питає:
Доню, а чи з’їла все?
Так, матусю, було смачно,
Й завтра бутерброд дасте.
 
Тузька слухає уважно,
І махає лиш хвостом
Про секрет наш поділитись
Може тільки із котом.

Категория

Поэзия, Лауреат
Поделится в сетях: