• ‎+38(050)256-99-58
  • +38(095)638-61-79

Победители 2018

Шиян София, 12 лет, г. Черкассы

Шиян София, 12 лет, г. Черкассы

Квітка Плачу 
 
 Правили в одному королівстві Король Бернард і Королева Аліша.  Мали великі скарби, та не було спадкоємців на золотий трон.  У відчаї  володар відправився до могутньої Чаклунки. Пройшовши ліси та гори, зазнавши холод та голод, втомлений король та його армія дійшли до старої вежі, де мешкала чарівниця. Володарка магії пообіцяла допомогти, якщо їй роздобудуть Квітку Плачу. 
Давня легенда розповідала, що закохана дівчина, якій не судилося бути поруч з коханим, все життя плакала, усамітнившись. З тисячної сльози виросла дивовижна квітка, наділена космічною силою. Квітку Плачу вважає своєю чорна Відьма. Серед королівського супроводу був доблесний лицар Вільям - єдиний, хто уважно все вислухав. 
Того ж дня Король з армією вирушили в похід. У чистому полі вони знайшли дивовижну Квітку. Та тільки пальці правителя торкнулась пелюсток: небо затяглося сірими хмарами, трави миттєво посохли, дерева обернулись на корчаки. Страх вийшов зі сховку і оповив кожного. Стара Відьма вилетіла з провалля. Від багатолітньої злості її обличчя зморщилося, вона моторошно кричала. Огидний голос рвав душі Короля, солдат, лицарів.  Всі кинулись врізнобіч. Лише Вільям відважно вступив у бій. Йому було страшно, але він мечем проштрикнув черстве серце фурії. По всесвіту пронісся її останній жалісний крик - вся нечисть світу дізнались про загибель Відьми. 
Забравши Квітку Плачу, Король повернувся до коханої, власноруч приготував їй чай з пелюстками чарівної рослини. І незабаром, одна по одній, з’явилося у них три доньки - принцеси. 
Вільяма щедро нагородили, подарували знак Першого лицаря та одружили на заморській принцесі. 
Чому б не закінчити казку так: відтоді у королівстві панували радість і щастя. Але історія тільки починається. 
Летіли роки. Принцеси завжди були у центрі уваги: довгоочікувані діти. День Народження принцес став головним святом у Королівстві. З року в рік  дівчата отримували по оберемку улюблених квітів у цей день. Для Катрін - червоні канни, Одрі любила дивовижні орхідеї, Жаклін обожнювала ніжний жасмин. 
 Наближалося вісімнадцятиріччя. Принцеси готували грандіозний бал, не знаючи, яким нещастям все обернеться. Король з Королевою обговорювали, хто стане спадкоємицею. Дівчата ніжились у ваннах із трояндовим маслом, розчісували волосся та говорили про красу. 
 Між тим на королівство насувалася біда: посуха нищила урожай, люди голодували і сподівалися на підтримку Короля та Королеви.
   На жаль, правителі й гадки не мали про народне лихо. Перший міністр не доповідав про це через змову з заколотниками. Назрівало повстання. Бунтівники збирались напасти на палац у день народження принцес.   Лишалися лічені години до святкування. Принцеси одягли вишукані сукні, зробили химерні зачіски. Нападники також очікували. Вони розмістилися на дахах, замаскувалися серед гостей. Очолював повстання Еміль – син мисливця. Він підбурив народ і мріяв зайняти королівський трон.
    До замку прибували принцеси, принци, королеви, королі, графині і графи - цвіт імперії. Лунала музика.
Зненацька пролунав дзвін…
   На ґанку жінка у заморських шатах тримала дві троянди. Одна з них відцвіла, інша - вражала красою. 
Мене звати Орнелла. Я прибула здалеку, щоб привітати вас. Хочу подарувати одну з моїх квіток. Цю, пишну, викрадено у жорстокого короля, який нищив міста і села. Садівники працювали день і ніч, щоб викохати дивовижну троянду. Коли я викрала її, правитель кинув за ґрати всю охорону. 
Прив’ялу  виростила я сама. Вона не така гарна, але в неї вкладено любов. Оберіть одну.
 
  Якби дівчата славились не красою, а мудрістю, то надали б перевагу троянді, яку випестила Орнелла. Та, зачаровані красою викраденої квітки, вони вигукнули:
- Гарну! 
Хай буде так! 
   Тільки руки дівчат протяглися до квітки, зірвалася завірюха. Міцний палац розколювався на очах: падали картини і вази, вітер загасив свічки, стало холодно і темно. Орнелла перетворилась на жахливу відьму, а її цвіт - у попіл: 
Ви відібрали життя у моєї сестри та забрали Квітку Плачу! Проклинаю вас: будьте квітами, які ви так любите.
   Коли курява довкола палацу розвіялась, на його місці буяла розмаїттям квітів оранжерея. Гості, прислуга і Еміль із армією стали рослинами. Принцеси перетворилися на улюблені квіти. 
Що трапилося? 
    Одрі нахилилася над калюжею і закричала, побачивши своє пелюсткове обличчя. Катрін, котра ніколи не переймалася вродою, почала плакати. У Жаклін потемніло на серці.  
 Природа розкошувала. Грайливо мерехтіло сонце: ніжило тисячі квіток. Шуміла прозора ріка, лунав спів невідомого птаха.
Що нам робити? 
Я знаю! – з квітучого куща вилетіло чудернацьке створіння, схоже на великого метелика. Мало людське обличчя, руки та талію, але ззаду крутився червоний хвіст, стирчали довгі білі вуха та тремтів кролячій ніс. 
Вітаю, я – Аделіна - гібрид піксі, дракона та зайця. Мій обов'язок - оберігати чарівний сад.
Аделіно, як зняти чари?
Потрібно здійснити три найскладніші подвиги. Йдіть за Чорну гору. Там живе король Загубленого королівства. Виконайте його завдання.
   Не встигли принцеси-квіти пелюстками кліпнути, як Аделіна зникла.
   Подорож тривала довго. Засмучені перетворенням, принцеси мовчали. Та, коли нарешті дісталися Загубленого королівства, пожвавішали: довкола безліч живих квітів -мешканці країни. Різнобарвні й веселі вони відвели їх до короля:   
Ми прийшли із благанням: допоможіть зняти прокляття злої відьми. 
Згоден, за однієї умови: розкажіть моїй дочці Феоні дитячу казку. Вона перечитала всю літературу на світі, і тепер її неможливо вразити і приспати.  
Можливо, я знаю історію, якої не чула принцеса, – мовила Катрін.
   Король відвів дівчат до покоїв. Феона сумно лежала та дивилася у стелю. Катрін почала: 
Розповім тобі про лицаря Вільяма…
Невдовзі малесенька королівна солодко спала.  
Вітаю, вдалося, - зрадів король.- І я вам  допоможу. Ось чарівний камінь ультра-фіолет. Зберіть три таких кристали та віднесіть у рідний край. Це зніме закляття. Крім того, тримайте  магічну карту, що вказує правильний шлях. 
   Дівчата розгорнули мапу і … нічого не побачили. Поволі на пустому папері почали вимальовуватися лінії…
Дорога вилась через скалисті гори до лігвища похмурого дракона. В темряві драконової печери щось гарчало, клубочився дим. Дівчата тремтіли від страху.   
Дракон поважно вийшов із свого лігва: кігті, міцні і гострі, різали камінь; яскраво-червона шкіра-панцир; сірі вуса, опалені на кінчиках. Очі чудовиська паралізували: 
Чого вам?  
   Принцеси заціпеніли. Але Жаклін помітила, що звір, коли гарчить, треться щелепою об стіну:
У вас, напевно, болить зуб. Я захоплююсь медичною літературою, знаюся на траві.
   Жаклін підійшла до невеликої жовтої квіточки, зірвала, згорнула у хустку:
Дозвольте, накладу пов`язку. Стане краще.
 
   Невдовзі біль минув. Зцілене чудовисько простягло принцесам на величезній лапі жовто-гарячий кристал. 
Дякуємо! – і дівчата відправились на зустріч новим пригодам. 
На чарівній мапі проступили нові лінії, що показували шлях до Ведмежого озера. 
  Тепер принцест подорожували швидко: обговорювали пригоди, милувались самоцвітами. 
Біля озера панувала тиша. Раптом хтось потягнув Одрі на глибину. Сестри кинулися за нею і … не потонули, а м’яко опустились на дно. Перед ними майоріла зграйка русалок:
Сьогодні у нашої повелительки день народження, а ми не вміємо готувати торти. Вона дуже не задоволена. 
Доручіть це мені. Я обожнюю готувати, – вигукнула Одрі.
   Їх відразу відвели до королівської кухні. Дівчина готувала, а сестри допомагали. 
Повелителька Озера, скуштувавши делікатеси, захотіла побачити повара:
Твоя робота варта коштовних нагород. Бери мій зелений самоцвіт.     
   Зара не встигла подякувати, як довга сукня повелительки риб’ячим хвостом майнула перед нею, а принцеси з трьома кристалами вже були на березі. 
Перед ними опинилась карета, запряжена трьома раками, які рачки домчали дівчат до палацу-оранжереї.
      Дівчата з’єднали кристали і утворилася квітка, яка злетіла над руїнами і засяяла. 
Мить - і все відновилось. Ніби не було днів жаху. Дивно, що ніхто крім принцес не пам’ятав того, що сталося - всі танцювали.
У центр зали вийшли Аліша і Бернард:
Ми прийняли важливе рішення: не обирати королеву.
Як?! – виклик здивування перекрив мелодію. 
 Раптом, вибиваючи шибки, у вікна зістрибнули заколотники на чолі з Емілем:
Тепер я новий правитель. В’яжіть їх!
   Та тільки бунтівники наблизились до королівської сім'ї, як навчені лихом принцеси дали їм відсіч. Невдовзі заколотники стояли на колінах. Але принцеси не збирались їх карати:
Подорожуючи країною, ми побачили, якого лиха наробила посуха. Народ потребує допомоги і тому наважився на бунт. Батьки, дозвольте роздати людям країни запаси замку.
Вражені були і бунтівники, і Король з Королевою:
Так, любі, не будемо обирати Королеву: ви будете правити втрьох.
Принцеси з повагою прийняли рішення батьків:
Дякуємо, будемо гідні Вашої довіри. Клянемось бути співчутливими до чужого горя і потрібними нашому народу.
   Промова сподобалась усім, а головне, що Королеви дотримались обіцяного. 

Категория

Проза, 1 место
Поделится в сетях: