•   +38 (048) 777-60-68
  • +38 (095) 638-61-79

Победители 2020

Юлия Кулиш, г. Киев «Чао, Какао!»

Юлия Кулиш, г. Киев «Чао, Какао!»

Чао, Какао!

П’єса для дітей від 3 років

Дійові особи

Какао – маленький боягузливий коала, у вільний від сну час збирає в лісі сміття, боїться покинути маму, на животику носить полотняну сумочку

Кускус – маленький самостійний вомбат, живе в тому ж лісі, працює в підземній вомбалоторії

Варан – хижак, їсть коал та вомбатів

Мама Какао – велика коала, добра та терпляча матуся

 

Дія 1

Сцена 1

Какао з мамою шукають сміття біля евкаліптового дерева

Мама: Какао, ти щось знайшов?

Какао: Так, я знайшов пляшку (показує пластикову пляшку)

Мама: Кидай її до ями та ходімо додому.

Какао: Так рано?

Мама: Уже світанок, коалам час спати. Я втомилась.

Какао: Я теж (кидає пляшку в яму зі сміттям). Мамо, а перед сном пограємо в хованки?

Мама: Какао, я завелика, щоб ховатися.

Какао: А у що ж ми пограємо?

Мама: Синку, я вже не маю сили на ігри – ми цілу ніч збирали сміття.

Какао: Так, але не грали. 

Мама: Какао, тобі час шукати друзів і гратися з ними.

Какао: О, ні.

Мама: Чому?

Какао: Я боюсь! Раптом вони злі? Або галасливі? Або нудні?

Мама: Ти можеш дружити з тим, з ким тобі добре.

Какао: Мені з тобою добре.

Залізають у будиночок на дереві. 

Какао: Мамо, а що це там? (дивиться вниз)

Мама: Де?

Какао: Он за тим деревом.

Мама: Схоже на купу сміття.

Какао: Її треба прибрати! Ходімо!

Мама: Ні, Какао, вдень нам гуляти небезпечно. Натрапимо на варана – і Чао, наше спокійне життя.  

Какао: Що таке Чао?

Мама: Слово, яке кажуть на прощання. А також для привітання.

Какао: А звідки ти його знаєш?

Мама: Почула від іноземця з чорною бородою.

Какао: Він був чарівником? 

Мама: Не знаю, Какао – з усієї його мови я зрозуміла лише одне слово.

Какао: І це слово схоже на заклинання. Чао!

Мама: Думаєш, це заклинання сміливості?

Какао: (ніяково) Не знаю. 

Мама: Хочеш спробувати?

Какао: Ні, що ти, а раптом це небезпечно?

Мама: Какао, не треба боятися геть усього. Достатньо боятися хижаків та людей.

Какао: І сміття.

Мама: Так.

Какао: Бо через сміття можна зламати лапку і…

Мама (перебиває): Какао. Здається, прийшов час дещо тобі віддати.

Какао: Що? 

Мама: Одну важливу річ, яку я з дитинства ношу з собою.

Какао: Навіщо?

Мама: Щоб мату добру вдачу і нічого не боятись (риється в своїй сумці, дістає амулет). Ось, тримай – це амулет.

Какао: Ні, мамо, я не можу забрати твою добру вдачу і взагалі…

Мама: Какао, амулет не може належати одній коалі все життя, його треба передавати.

Какао: Але чому?

Мама: Бо своєю вдачею треба ділитися. Особливо з тими, кому вона так потрібна. 

Какао: Дякую (бере амулет, розглядає). А що це?

Мама: Це краплинка смоли, а всередині – камінчик.

Какао: Він схожий на жука.

Мама (сміється): І мені так здається.

Какао: Я буду берегти його, мамо.

Мама: Бережи та завжди носи з собою. Гарних снів. 

Какао: І тобі гарних снів, мамо. 

Мама засинає. Какао розглядає амулет.

Какао: Цікаво, де в ньому магія? 

Роздивляється амулет.

Какао: Може, він і бажання здійснює? Адже мама його так любить.

Амулет випадає з рук Какао на землю.

Какао: О, ні! (дивиться на маму – мама спить) Що ж я скажу мамі?

Робить крок вниз по дереву та повертається. 

Какао: Треба його дістати. Просто дістати і повернутись.

Робить крок вниз по дереву та повертається. 

Какао: А раптом мене з’їсть дикий собака? А якщо я зустріну варана? А раптом я заплутаюсь у пакеті і загину, і мама буде плакати…

Робить крок вгору. 

Какао: Але ж мама довірила цей амулет мені. Я його знайду і повернусь.

Лізе вниз.

Сцена 2

Какао під деревом

Какао: Куди ж він упав? (шукає амулет)

Чує шурхіт, схожий на зміїний

Какао: Тут хтось є?

Озирається, нікого не бачить. Іде далі, знову чує звук, але схожий на писк. 

Какао: Хто це пищить? (можна запитати у глядачів)

Бачить, головою в землі застряг вомбат Кускус. 

Какао (здалеку): Негайно кажи, хто ти такий! (дістає з сумки листочок, жує)

Кускус: Допоможіть! 

Какао: Ти мене не з’їж?

Кускус сичить.

Какао: Що? Не розчув (наближається до Кускуса)

Кускус: Хіба трава розмовляє?

Какао: Я не трава. Я коала. А ти хто?

Кускус: Допоможи!

Какао: Бідний товстунчик. На варана він не схожий. Зараз спробую тебе витягнути!

Підходить до Кускуса, хапає за лапу – той смикається й кричить, Какао відскакує.

Какао: Ти чого?

Кускус: Лоскотно! Тягни за хвіст!

Какао: У тебе немає хвоста.

Кускус: Точно.

Какао: Можу ще раз спробувати за ногу.

Кускус: Давай, але лагідно, не лоскочи!

Какао: Спробую.

Какао висмикує Кускуса з землі, відходить на безпечну відстань, Кускус обтрушується.

Кускус: Я тебе не вкусив?

Какао: Ні. 

Кускус: Це добре, бо я міг би. Я все ж таки вомбат і не дарма мене звуть Кускус.

Какао: Ти кусючий?

Кускус: Лише коли страшно. Зазвичай мені ніколи кусатися.

Какао: Чому?

Кускус: Бо я зайнятий у своїй підземній вомбалоторії.

Какао: Вомбатоторії?

Кускус: Вом-ба-ло-то-рії. 

Какао: І що ти там робиш?

Кускус: Наукові досліди. Я винахідник.

Какао: А я знахідник.

Кускус: І що ти знайшов?

Какао: Сміття. Я його знаходжу та збираю в яму.

Кускус: І які досліди ти проводиш зі сміттям?

Какао: Жодних.

Кускус: Навіщо ж тоді збираєш?

Какао: Щоб ніхто із тварин не зламав собі лапку та не заплутався в пакетах, пляшках, стаканчиках.

Кускус: Колись я втрапив ногою в стакан і ходив так, доки він не зносився.

Какао: А я колись заплутався в пакеті, мене мама врятувала.

Кускус: Знаєш, я хочу винайти засіб, який знищить усе сміття в нашому лісі.

Какао: Ненавиджу сміття.

Кускус: Я також. Від нього трава перестає рости, а повітря стає отруйним. 

Какао: Хотів би я сказати «Чао, сміття!»

Кускус: Чао? Це що, заклинання?

Какао: Мама каже, що це прощання та привітання. Але я теж думаю, що це заклинання.

Кускус: Треба б перевірити.

Какао: Тоді про всяк випадок заплющ очі…

Кускус: Ні, на мені не можна перевіряти. Я цінний екземпляр.

Какао: Екземпляр чого?

Кускус: Австралійської фауни.

Какао: Фауни? Що це за слово?

Кускус: Фауна – тобто тварини, які тут живуть. А слово я почув від іноземця.

Какао: З чорною бородою?

Кускус: Мабуть, ти також цінний.

Какао: Я цінний, коли збираю сміття. І не підвожу маму (засмучується)

Кускус: А з мамою що сталося?

Какао: З мамою все добре, вона спить. Але…

Кускус: Що?

Какао: Вона подарувала мені амулет, а його загубив!

Кускус: То давай знайдемо. Я тобі допоможу.

Какао недовірливо дивиться на Кускуса.

Кускус: Ти ж мені допоміг.

Какао: Добре. Він маленький – краплинка смоли з камінцем всередині.

Сцена 3

Какао, Кускус ходять біля дерева, шукають амулет

Кускус: Чому тебе звуть Какао?

Какао: Тому що в дитинстві я не міг вимовити «коала» і казав на себе «какао».

Кускус: А що таке какао?

Какао: Це дерево, на якому ростуть какао-боби. З них роблять шоколад і все шоколадне.

Кускус: Я такого не їм.

Какао: Я також, але слово мені подобається. А ще з порошку та молока роблять гарячий напій. Мама каже, що його обожнюють і діти, і дорослі. 

(можна запитати у глядачів, чи дійсно всі люблять какао)

Кускус: Думаєш, в усіх цих стаканчиках було какао? (вказує на купку сміття, яку вони знайшли неподалік)

Какао: Не знаю, я його ніколи не пив. Я взагалі нічого ніколи не пив.

Кускус: Як це?

Какао: Я лише їм (дістає з сумки листок, їсть). Це евкаліпт, він дуже соковитий. 

Кускус: Такого я теж не їм.

Какао: А що ти любиш?

Кускус: Траву.

Какао: То бери (вказує під ноги). Треба підкріпитися.

Кускус: Ти що, я не можу їсти щодня.

Какао: Ти що, не їв відучора?

Кускус: Ні, з минулого тижня. І ще до наступного протримаюсь.

Какао: Не може бути! Це твій винахід?

Кускус: Та ні, всі вомбати їдять раз на два тижні.

Какао: Ну, ви дивні.

Кускус: Ви також.

Какао: Але… але це нічого. Головне амулет знайти. 

Кускус: Ми з тобою товчемося на одному місці. Давай рухатися вбік.

Какао: Та ні…

Кускус: Одразу і сміття приберемо. Ти сумочку для сміття взяв? (вказує на сумочку на животику Какао)

Какао: Мабуть, зараз не найкращий час.

Кускус: Ти ж сам казав, що сміття ненавидиш!

Какао: Так.

Кускус: То ходімо, тут ми твого амулету все одно не знайшли.

Какао крадькома дивиться на дерево, де спить мама.

Какао: Добре, але давай швидко, щоб мама не сварилася.

Кускус: Домовились!

Відходять до сусіднього дерева. Чують різкий звук – шурхіт від хвоста Варана. Варан з’являється за спинами Какао та Кускуса,  але вони його не бачать.

Какао: Ти це чув?

Кускус: Ага, ніби хтось пролетів на великій швидкості. 

Какао: Що це таке? Мені страшно.

Кускус: Уважно дивись навкруги. Когось бачиш? (можна запитати у глядачів, які бачать Варана)

Какао: Ні. 

Кускус: І я ні.

Какао: Але ж нам не почулось.

Кускус: А може й почулось. Давай уже збирати.

Какао (збирає сміття): Віднесемо все це до моєї сміттєвої ями, а там спробуємо заклинання.

Кускус: А ти вмієш ним користуватися?

Какао: Просто сказати «Чао» і… Ой!

Завмирають, дивляться навкруг.

Кускус: Нічого не зникло. Може, це і не заклинання взагалі.

Підбирають стаканчики, трубочки, пляшечки, складають у сумку. 

Какао: Якщо не вірити, то точно не заклинання. 

Кускус: Ми і без заклинань швидко впоралися. Тобі не важко?

Какао: Ні, але я почуваюся гладким. 

Кускус (гладить животик): Це приємне відчуття.

Какао: Я більше люблю відчуття евкаліпту в роті (дістає листочок).

Розвертаються,  йдуть назад. За спинами на місці смітника з’являється Варан. Вирушає за ними.

Какао: Але ж ми не знайшли амулет.  

Кускус: А ми ще шукаємо.

Чути шурхіт Варана, визирає і ховається.

Какао: Знову цей звук. Мені від нього моторошно.

Кускус: Давай підемо швидше.

Какао: Я не можу швидше – сумка заважає.

Кускус: Хочеш, я понесу?

Какао: Ні, я не можу віддати тобі сумку, раптом забуду забрати?

Кускус: Тоді повісь її на спину, так легше нести.

Какао: Точно! Допоможи перевісити.

Кускус підходить до Какао, куйовдяться з сумкою, коли перед ними з’являється Варан і шипить.

Варан: С-с-стояти, с-с-сумчасті.

Какао починає кричати, Кускус заспокоює, але марно. Варана дратує крик.

Варан: Закрий рота! Годі! Замовкни, я с-с-сказав! (різко наближається)

Кускус: У нього шок! 

Варан: Ос-с-станній у житті! (сміється)

Кускус вихоплює з сумки пластикову трубочку та кидає в рота Варанові, Варан давиться трубочкою, кашляє.

Кускус: Побігли! (смикає Какао) Бігом!

Какао не може зрушити з місця.

Кускус: Давай! 

Дає копняка Какао, той зривається з місця, пробігають далі, зупиняються.

Сцена 4

Какао: Ми ледь не загинули! 

Кускус: Какао, я бачив твій амулет. Можеш із ним попрощатися.

Какао: Де?

Кускус: Там, де нас Варан напав. 

Какао: Я так і знав! Якби не амулет, ми б загинули!

Кускус: Взагалі-то, це я тебе пнув, а не амулет.

Какао: Про це ти ще пошкодуєш.

Кускус: Ти загубив совість!

Какао: Кускусе, я загубив амулет. Його немає. Ми приречені. 

Кускус: Це якісь дитячі вигадки! 

Какао: Без нього ми додому не повернемось.

Кускус: У тебе там адреса записана? (сміється)

Какао: Давай повертатися.

Кускус: Здурів?

Какао: Тримай (дає пластикову пляшку). Це буде наша зброя (бере й собі).

Кусус: Я тут почекаю.

Какао: Чому це?

Кускус: Тому що я не хочу йти в пащу до варана!

Какао: Я теж. Я просто хочу знайти свій амулет.

Кускус: Що ти до нього причепився? Що в ньому особливого?

Какао: Я не можу сказати.

Кускус: Тоді я не можу допомогти.

Какао: Будь ласка, Кускусе! Я загадав йому бажання.

Кускус: Какао! Ти що, вчора з маминої сумки виліз? Камені бажань не здійснюють!

Какао: Тоді хто ж? Хто ж мені його здійснить? (у відчаї)

Кускус (вагається): Давай уже бігом, поки Варан не повернувся.

Какао: Бігом.

Кускус: Але потім розкажеш, що за бажання.

Какао: Якщо амулет повернемо.

Повертаються туди, де зустріли Варана. Шукають.

Какао: Здається, немає.

Кускус: І я не бачу.

Какао: Давай дивитися на різні боки. 

Кускус: Так, амулет має бути десь тут.

Повертаються спина до спини, шукають. З’являється Варан. 

Варан: С-с-сліпі с-с-сумчасті!

Нападає, збиває з ніг Какао, притискає до землі.

Кускус: Ні!

Варан: Пізно, товс-с-стунчику. Ведмежатко зараз вирушить до мого ш-ш-шлунку.

Кускус: Одного разу я їв траву та проковтнув отруйного павука.

Варан: Кого це цікавить?

Кускус: Я просто хочу попередити, що в хутрі коали  також можуть бути комахи або ж павук.

Варан: Комахи мені до с-с-смаку.

Кускус: То, може, вам і цей жук сподобається? (показує амулет Какао)

Варан: Покажи-но ближче.

Кускус протягує руку з амулетом.

Варан: Так, я б такого з’їв. І тебе на додачу.

Кускус: Можу обміняти на коалу. 

Какао: Ні!

Варан: Що, такий дорогий жучок? Делікатес-с-с?

Кускус: Так, дуже рідкий вид.

Варан: Мені плювати, рідкий він чи ні. Давай с-с-сюди.

Кускус: Але відпустіть коалу (підморгує, робить жести Какао)

Какао мовчить, намагається прив’язати хвіст Варана до дерева.

Варан: Ні, с-с-сумчастий, він залишиться на вечерю (сміється).

Кускус: Тоді просто відкрийте рота – я кину жука прямо вам на язика.

Варан: Ти мене за дурника маєш?

Кускус: Ні, просто рятую друга.

Варан (сміється): С-с-сумчаті друзі! Насміш-ш-шив!

Кускус робить знак Какао, Какао кусає Варана за хвіст, той смикається – впускає Какао.

Кускус: Побігли!

Какао: Стривай! (дивиться в очі Варанові) Чао, Варане!

Варан смикається – але він прив’язаний до дерева. Шипить, намагається звільнитися.

Какао та Кускус лякаються, біжать на різні боки.

Сцена 5

Какао йде лісом

Какао: Кускусе! Де ти? 

Озирається.

Какао: Невже це заклинання спрацювало – і він зник від слова «Чао»? Але ж я казав «Чао» Варанові. Кускусе!

Їсть листочки евкаліпту.

Какао: Треба хоча б сумку знайти, адже я йшов за сміттям. Хоч би цей Кускус ніде не застряг знову. Хоча з його дупкою це неважко (сміється).

(можна запитати у глядачів, чи не бачать вони сумку) Бачить сумку зі сміттям.

Какао: О, це моя сумочка! Зараз спробую її зникнути за допомогою заклинання. Мабуть, треба змахнути паличкою.

Підбирає з підлоги паличку, дивиться на сумку, зосереджується

Какао: Чао, сміття! (змах паличкою)

Сміття розлітається на різні боки, з-під нього виринає Кускус.

Кускус: Ось ти де!

Какао: Кускусе! (обіймає) Ти живий! Ти зник – як під землю провалився!

Кускус: А я і провалився. Але я знаю всю систему підземних ходів, тому зміг нарешті тебе наздогнати.

Какао: Невже «Чао» – це заклинання провалювання під землю? 

Кускус: Ні, це все страх. Я з переляку під землю пірнув.

Какао: А я з переляку Варана прив’язав.

Кускус: Як тобі це вдалося?

Какао: У нього така товста шкіра, він навіть не відчув.

Кускус: А де ти взяв мотузку? 

Какао: Це не мотузка, а шматок пакету, він дуже міцний – справжня пастка для тварин. 

Кускус: Круто вигадав!

Какао: Так, дякую. І за те, що амулет знайшов, теж дякую. Давай його мені.

Кускус: Ти десь тут живеш?

Какао: Так, он мій дім. Давай амулет. 

Кускус: А мама ще спить?

Какао: Кускусе, я не знаю, давай амулет, мені треба бігти.

Кускус: Какао, річ у тому…

Какао: У чому?

Кускус: У мене немає амулету.  

Какао: Але ж ти показував.

Кускус: Але ж ти не бачив, що я показую.

Какао: А що ти показував?

Кускус: Камінчик (протягує  камінчик Какао).

Какао: Камінчик? 

Кускус: Так.

Какао: Знаєш що, Кускусе?

Кускус: Що?

Какао: Тепер він і буде моїм амулетом. Він – завдяки тобі, звісно – врятував мені життя.

Кускус: Але ж він не здійснює ніяких бажань.

Какао: А бажання вже здійснилось.

Кускус: Яке?

Какао: Сміятись не будеш?

Кускус: Ні.

Какао: Я просив друга. 

Кускус: І хто ж твій друг? (недовірливо).

Какао: Ти.

Кускус підхоплюється та обнімає Какао.

Кускус: Дякую. 

Какао: Разом ми навіть Варана не боїмося.

Кускус: Ага.

Какао витрушує сміття з сумки в яму.

Какао: Це наша яма для сміття. 

Кускус: Якщо я щось знайду, принесу до ями.

Какао: Прикро, що заклинання виявилось не заклинанням.

Кускус: Зате у мене з’явилась одна ідея про знищення сміття у вомбалоторних умовах.

Какао: То тобі час до вомбалоторії?

Кускус: Так. 

Какао: А мені – на дерево. 

Кускус іде в глиб лісу, Какао лізе на дерево.

Какао: Кускусе!

Зупиняються, обертаються.

Кускус: Що?

Какао: А правда, що ти заснеш, коли тобі дмухнути на носика?

Кускус: Лише якщо довго дути.

Йдуть далі.

Кускус: Какао!

Зупиняються, обертаються.

Какао: Що? 

Кускус: Я зрозумів, у чому магія «Чао!».

Какао: У чому ж?

Кускус: Це прощання, яке гарантує привітання – тобто нову зустріч!

Какао: (тихо, вражено) Це ж заклинання дружби! (голосно) Чао, Кускусе!

Кускус: Чао, Какао!

(можна сказати Чао глядачам)

Категория

Третья премия
Поделиться в сетях: