•   +38 (048) 777-60-68
  • +38 (095) 638-61-79

Победители 2020

Степан  Воронец, г. Киев «Ластівчані ігри»

Степан Воронец, г. Киев «Ластівчані ігри»

 

Грамофончики

Влітку кручений панич  

     Вився по жердині

     І в ясну липневу ніч

     Виліз на вершину.   

 

А була вона ясна,

     Бо всю ніч палало   

     Біля річки та млина

     Вогнище Купала.   

 

Із дівчатами водив
    Місяць хороводи,

     І рясніли від вінків

     Річки світлі води.       

                                              

Ну а вранці, як і слід,     

     Всі пташки і квіти                 

     Привітали Сонця схід 

     На вершину літа.

 

Тут і кручений панич

     Розпустив бутончики –

     І заграли навсібіч

     Квіти-грамофончики.

Біля них туди-сюди
    Сновигали бджоли,

     Джміль гуде на всі лади,

     Ніби радіола.

 

Тішать душу і мені  

     Ці ранкові квіти.

     Може, в квітах десь на дні

     Сховані магніти?..

 

Через ту купальську ніч,

     Через квіти-дзвоники

     Я, мов кручений панич,

     Став сонцепоклонником.

 

Ластівчані ігри      

 

Ластівки над річкою граються щодня:

Ластів’ята ластівку вчаться доганять.

 

В небі, де розлита синя акварель,

Ластів’ята з вереском крутять карусель.

 

Крутять мертві петлі і на віражі

Ледь води торкаються біля комишів.

 

Ось вони під хмарою, ось вони вже тут,

На польоті бриючім воду з річки п’ють.

 

Ті веселі ігри з виском пополам

Стануть у пригоді юним ластівкам.

 

Стануть у пригоді в рідній стороні,

Понад морем Чорним і на чужині.

 

Відтепер грайливих, спритних ластів’ят

Вже не схопить в кігті яструбок-пірат.  

 

Може й наші ігри, перші відкриття

Стануть у пригоді на стежках життя.

 

Як минеться літо, крикнем ластівкам:

– Завтра вам до вирію і до школи – нам! 

Літаюча тарілка,

     або Школа над морем

 

В Одесі над морем тарілка кружляла

І сіла на березі  біля причалу.

 

Зійшли із тарілки іно-плане-тяни
І мовчки пропали в ранковім тумані.

 

На згадку про ту таємничу мандрівку

На березі моря зосталась тарілка.

 

Це бачили хлопці із нашого класу,

Маяк у порту і рибалки з баркаса.

 

Сподобалась людям тарілка простора,

У ній розмістилася школа над морем.

 

Тепер у тій школі навчаються діти

Свою Україну і море любити, 

 

Любити Одесу – коштовну перлину,

Південні ворота морської країни.

Морське прислів’я                          

                Хто на морі не бував,

              той Богу не молився.   

      

Ми зі знайомим моряком  

     Ловили рибу на причалі

     І на льоту дрібним бичком 

     Крикливих чайок годували.

 

Там розповів мені  моряк,

     Якому море по коліна:

     – Ти народився, як і я,

     В морській столиці України.

 

Коли ти був малим іще,

     Знайома чайка на причалі

     Тобі сідала на плече,

     Про щось схвильовано кричала.

 

Вона з рибалками весь час  
    Ловила рибу на світанку

     І проводжала наш баркас

     До ставників і на стоянку.   

 

А ще від рідних берегів

     Літала аж до небокраю –

     Туди, де щогли кораблів

     Над морем небо підпирають.

 

Мабуть, під чайчиним крилом

     В тобі прокинулось неждано

     Бажання стати моряком,

     А може, навіть капітаном.

 

З тих пір узимку й навесні

     Не раз та чайка прилітала

     В твої малюнки, в дивні сни,

     В яких стояв ти за штурвалом.

 

А влітку крабів ти ловив,

     Бичків нанизував на в’язку.

     На День Нептуна Бог морів

     Подарував тобі тільняшку.

 

Та хто на морі не бував,

     На бурю з берега дивився,–

     Той з Богом ще не розмовляв,

     Хоч і не раз йому молився.

 

Коли на гойдалці морській

     Твій корабель до хмар злітає,

     А потім в прірві пропадає,–

     Тоді  д у ш а  крізь буревій

     Віч-на-віч з Богом розмовляє.

 

Таракуци

 

Таракуца

Художнику Сергію Савченку

 

Їде-котиться каруца, 

     Колесо скрипить.
    А в каруці таракуца 

     Тихо торохтить:

 

– Не вези мене, каруцо, 

     На базар Привіз,

     Там ціна за таракуцу –

     Куца, як і скрізь.                             

 

Хай  рушають коні з місця                  

     Й відвезуть мене 

     До майстерні живописця,         

     Нашого Моне.

 

Візьме фарби він квітучі,

      А не будь-яку,                                   

     Й розмалює  т а р а к у ц у, 

     Наче п и-с а н-к у.

 

Восени по залізниці 

     В надвечірній час 

     Ми поїдем до столиці

     Десь на вернісаж.

 

Завирує там щоденно

     Море глядачів, 

     Завирує й біля мене,               

     Писанки степів.

 

Під гучні фанфари преси

     В рідному краю

     Я повернусь до Одеси

     Зна-ме-ни-то-ю.

 

Королівський подарунок   

Це не вигадка, не казка.
    Розповім сьогодні вам,
    Як зробив я за будь ласка
    Подарунок... к о р о л я м .

Цілий день біля дощок
Танцював мій молоток
    І гула ручна пила,
    Як над квітами бджола.

А з рубанка, мов живі,
Розлітались по траві,
    По дошках і по мені
    Жовті стружки запашні.

Хлопці кличуть на маяк,
    На баштан по кавуни.
    Молоток киває:  так,
    А пила гуде:  ні-ні!..

Та рубанок їх мирив:

     Під горіхом у садку
    Він по дошці шурхотів,
    Наче хвиля по піску.

 

Тож і я усім казав:
– Ні, мені не до забав,
    Я звільнюсь, коли віддам
    Подарунок  к о р о л я м .

А які то королі,
    Поясню без зайвих слів:
    Так у нашому селі
    Називають всі  к р о л і в . 

Це для них, немов бджола,
Так старалася пила
    І трудилися гуртом
    Мій рубанок з молотком. 

Від незвички на руках
Мозолі натер я – жах!
    Та зате мої кролі

     Житимуть, мов королі.   

 

Циркові  артисти

      За рядком К. Чуковського

                               

По дорозі два ведмеді

Їдуть на  в е-л о-с и-п е-д і :

     Крутять лапами педалі,

     Дзен-дзелень! – і їдуть далі.

 

А за ними ведмежатко
    Верещить на самокаті.

     Коліщатка-верещатка

     Помагають верещати.

 

Поспішають без оглядки

     Два ведмеді-акробати,

     Бо не хочуть з ведмежатком

     Знов вертатися за  ґ р а т и .  

                                       

Ці заслужені артисти

     І улюблені герої

     Утекли до  л і с у  з міста

     Із вистави циркової.

 

Там гриби, горіхи, груші,        

     Журавлини теж доволі.

     Хоч вона ще кисла дуже,

     Та зате солодка  в о л я .

 

В лісі темному ведмедям

     Не страшні сніги й морози,

     Бо вони з велосипедом

     Зазимують у барлозі.   

 

А з весняними вітрами

     Помандрують у долину

     І наймуться сторожами

     Біля вуликів бджолиних.  

     Ну а свій  в е-л о-с и-п е д

     Поміняють там  н а  м е д .

Співучий  сад               

   

Вже півень на воротях кричить: «Ку-ку-рі-ку!

Воскресла абрикоса у нашому садку!..»                                           

     Навколо абрикоси під музику бджоли

     Взялися ми за руки і пісню завели:

 

     Погляньте – знову біля хати      

     Весна заквітчана стоїть!

     Благослови нас, рідна мати,  

     Весні ворота відчинить. 

 

Навколо абрикоси танок водили ми,
А співом розвивали наш сад після зими.     

     Бо вже пора будити веснянкою усіх:

     І яблуню, і грушу, і вишню, і горіх.  

  

Почула пісню мати і вийшла у садок 

З насінням чорнобривців, левкоїв, нагідок,

     З  розсадою живої, квітучої краси.                 

     А наш садок співає на різні голоси:

 

     Погляньте – знову біля хати      

     Весна заквітчана стоїть!

     Благослови нас, рідна мати,  

     Весні ворота відчинить.          

 

 Хміль-верхолаз

 

У містечку Яготин

     На Зелене свято

     Хміль обвив з усіх сторін

     Нашу білу хату.

Хміль тини позаплітав,

     Клечанням зеленим

     Вікна, стіни заквітчав

     І телеанТену.

Якби на хміль не мороз

     Та не хуртовини,

     Він би і на  х м а р о ч о с

     Виліз без драбини.

Хміль би й  х м а р у  заквітчав,

     Та через морози

     Він три місяці проспав,

     Приморозив лози.

Від морозів сонний хміль

     Снігом укривався,

     А в буран і заметіль

     У замет ховався.

Так він зиму зимував

     Пополам із горем:

     Душу в п’ятки заховав –

     У глибокий корінь.

Та на весну хміль ожив,

     Вдруге народився,

     Хату лозами обвив

     І на  дах  п о п л і в с я .

А поплівся хміль туди,

     Бо цікаво знати,

     Як ростуть там у гнізді

     Юні  Ле-Ле-чата.

Полетять вони звідсіль

     Аж за море синє

     І розкажуть там про хміль,

     Хміль із України.

 

Пригоди жолудя

Впав на землю із гілок

     Жолудь у беретику.

     Виріс з жолудя дубок,

     От так арифметика.

Промайнуло кілька літ,

     Стелить осінь золото.

     А з дубка нам шлють привіт

     Внуки діда Жолудя.

     Всі вони в беретиках.

     От так арифметика.

 

А якщо цей урожай

     Посадити знову,

     Тут колись, як водограй,

     Зашумить діброва.

     З жолудя в беретику,

     От так арифметика.

Буду я зелений  шум

     Слухати під дубом

     І про жолудь напишу

     Дітям-книголюбам.

     Дітям у беретиках,
    От так арифметика.

Горить криниця  

      За Р. Барадуліним

 

Від удару блискавиці

     Під гіллястим дубом

     Загорілася криниця

З журавлем і зрубом.

 

Просто жах! Горять колоди –

     Аж до неба полум’я!

    Чим гасити наш колодязь? 

Не руками ж голими!

 

    Що робить?

    Біда одна –

    Вигорить

    Вода 

    До дна!

 

    Що робити?

    Підкажіть

    За винагороду:

    Як водою, 

    Поясніть,

    Погасити 

    Воду?. .

Категория

Поэзия, Первая премия
Поделиться в сетях: