•   +38 (048) 777-60-68
  • ‎+38 (050) 256-99-58
  • +38 (095) 638-61-79

Победители 2018

Татьяна Винник, г. Нежин, поэзия для детей, украинские авторы

Татьяна Винник, г. Нежин, поэзия для детей, украинские авторы

 
Крута ворона
 
Весна
 
Весна іде по льоду,
В замети загляда,
Де спить іще холодна,
Несонячна вода. 
 
Виблискує крижинка,
Пливе по течії.
І дивиться сніжинка 
На відблиски її. 
 
Зайці на вітрі грають,
Сховавшись у снігах.
Рзчулено спливають 
Бурульки на дахах. 
 
 
Метелиця
На подвір'ї сніговиця – 
Снігом замело травицю – 
Заметільниця, шаруга,
Сніжниця, зимова хуга!
 
У шибки підступно дмуха
Хуртовина, завірюха,
Завиває, снігом віє,
Хугавиця і крутія.
 
Всі дороги замела 
Веремія-бабця зла – 
Хвища, віхола, охиза,
Сніговійниця у ризах.
 
Лісом бродить, в дуплах виє
Хуреля, кура, завія,
Кушпела, юга, хурдига
Снігокрутниця-інтрига!
 
Заметь, сніговій, хуртеча – 
Нажахалася малеча –
Заметіль, фурделя, хвижа
В димарі горлає хижо!
 
А завійниця й пурга
У повітрі – застига.
Замітає снігом місто – 
Буде у природі чисто!
 
Моя матуся 
 
Матусю моя рiдненька,
Риси твого обличчя
Я збережу в обличi своїм.
 
Матусю моя найкраща,
Всi твої вмiння й таланти
Я зебережу у руках своїх.
 
Матусю моя найдобрiша,
Всi твої добрi справи
Я робитиму вслiд тобi.
 
Матусю моя наймилiша,
Всю твою вiру й любов
Я примножу у серцi своїм.
 
Тато
 
Мiй татусь розумний, чесний,
справедливий i чудесний! 
Вiн усе на свiтi знає – 
Що, коли i де буває. 
Може вiн пораду дати,
Може книжку почитати,
Вмiє тато майструвати,
I на скрипцi ладно грати.
Має тато чуйне серце,
Що в бiдi завжди озветься!
 
Синій світ
 
Синій киці сниться мишка,
Що по ліжку ходить пішки.
Синя тінь снує хвостата
В синю нірку біля хати.
 
Синя киця, синій сад,
Синій в небі зорепад.
Синій вітер за вікном,
Синя мрія за столом
 
В синє дивиться вікно,
Де ще жовтим все було.
Мріє киця в сні про синє –
Синю мишу в синім сіні.
 
Секрет
 
Таємниця є у Ані
Про яку вона лиш Ірі
Розказала позавчора.
Вчора розказала Каті,
А сьогодні – Марті.
Таємниця є у Ані, 
Про яку вона лиш мамі
Розповість сьогодні.
Може, ще розкаже Аллі,
Хоч вона сьогодні вранці
Відняла у Ані ляльку.
Не розкаже лише Маї – 
Кращій подрузі своїй.
Мая влітку із батьками
У селі відпочиває!
Маї в місті ще немає…
 
Художник
 
Намалюю синю птицю,
Золоту лахмату кицю.
Синій сад я намалюю,
У якому не нудьгують.
Намалюю день червоний,
Фіолетового дзвона.
Хай і песик не сумує 
І його я намалюю
Кольорового усього!
Забруднив усю підлогу – 
Кольоровими слідами
Робить стежечку до мами.
Намалюю жовту днину
І рожевеньку дитину,
Помаранчевого зайця
І собі блакитні пальці.
Полосатий подорожник, 
Справжній я тепер художник!
У клітинку жовті ночі…
Намалюю – що захочу!
 
Вечір
 
Жовта хмарка у криниці
Умивалася, мов киця.
Чорний кіт біля воріт
Залишив глибокий слід.
Сірий вітер – весь у дірки,
А крізь нього світять зірки.
Сон торкається руки,
Облизав усі шибки.
Синє небо неозоре,
А з вікна весь світ – як море.
 
Неслухняні черевики
 
Це мій лівий черевик – 
Він сховався на балконі.
Це мій правий черевик – 
Він лежить біля півонії.
Я роззувся, оглянувся…
От морока із взуттям – 
Неслухняні черевики 
Роблять справи навпаки!
Правий черевик – на ліву,
Лівий черевик – на праву
Ніжки взулися і йдуть.
- Я до правого не звикла! – 
Обізвалася лівиця.
- А мені кульгати годі – 
Що зробилось у природі?! 
Говорили черевики:
- Ми до «навпаки» не звикли! – 
Вибігають на дорогу,
Переплутавши всі ноги!
 
Слон і дзеркало
 
Слон у дзеркало вдивлявся
Й не на жарт перелякався!
Навіть хоботом не рухав
І прикрився власним вухом!
Але все ж не розгубився,
Хоч і вухом затулився:
- Хто у дзеркало вселився?! – 
Слон у дзеркало дивився.
Але Хтось мовчав і слухав, 
Слон бубнів – розвісив вуха.
Той, у дзеркалі, не стерпів…
(Хоч і мав залізні нерви!)
- Ти забув, коли вмивався,
Бо себе вже сам злякався!
 
 
Пісенька лісових грибів
 
Нас не всі знають,
Хоч нас не минають,
Зривають, зминають, 
Переступають!
 
Під капелюшками
Ми засинаємо.
Перед ножем
Голови не схиляємо!
 
Не боїмося чорнії хащі –
Любимо осінь. 
Отруйні, корисні, але найкращі – 
Ліки для лосів!
 
Гриби 
 
В лiсi на осоннi 
Грiлися гриби.
Ось лисички соннi
Й лисячi слiди.
 
Бiлий в капелюсi –
Iз листком зеленим. 
В чобiтки узувся
Золотий опеньок. 
 
Панi сироїжка
Поламала нiжку.
I ридає – ух! – 
В синiй капелюх.
 
Зеленушки за горою –
позливалися з травою.
I стоїть, як семафор,
На узбiччi мухомор. 
 
Покрова
 
Угорi росте пiдкова,
По зiрках iде Покрова. 
Вкриє землю обегiром – 
Або листям, або снiгом.
 
Йди, Покровонько, до нас,
Хай настане добрий час –
Козакам i воякам,
Й всiм на свiтi дiточкам!
 
Синичкa
 
Синичко, синичко,
Маленька, прудка,
Ти крихти не їла,
Води не пила!
 
Тобi годiвничку
Повiсили ми.
Сюди прилiтай ти 
посеред зими!
 
Ти вмiєш радiти
I крихтi на днi.
Вiд цього теплiше
Не серцi й менi!
 
Сон
 
Я лечу над містом,
Осідлавши пса.
Світяться іскристо
Сонні небеса.
 
Димарі носами –
В хмарах золотих.
І сліди від санок
Засипає сніг.
 
Свище завірюха,
Виє зусібіч.
Пес розвісив вуха
У зимову ніч. 
 
Іній
 
Вранці у віконці
Забіліло сонце,
Бiлi птахи i дахи,
Й на деревах кожухи.
 
Задимiли димарi – 
Білi хмари угорi!
Бiла фреска у вікні,
Проминають білі дні.
 
Бiлий в голуба полiт –
Забiлiв ген бiлий свiт!
Чорні розповзлися тіні –
Не бере їх білій іній! 
 
 
Снігурі
 
Червоні намистини
Розсипала зима.
Прикрасила калину – 
Бо листя вже нема.
 
Червоні намистини
На сонці виграють
І ягоди калини
Пожадливо клюють.
 
А ми ще й годівничку 
Повісили в дворі –
Злітайся, синички
Й прекрасні снігурі!
 
 
У Святвечір
 
Янголи, мов діти, у вікна заглядають
Й зірку золоту тулять до шибок.
І дерева, й птахи в радості співають,
І Земля радіє, і радіє Бог.
 
Радуйся ти, Земле, радуйся новині – 
Всім нам на спасіння Бог послав Христа – 
Сина дорогого, щоб прийшло прозріння,
І любові сила, й віри висота!
 
Янголи і діти – прославляють Бога,
І співає серце в радості земній.
Кожному хай буде світлою дорога – 
Сяє ясна зірка в сонній далині.
 
Вертеп
 
В хуртовину, у завію,
У печері поміж сіна,
У безвиході Марія
Народила в яслах Сина.
 
Сяє зірка Вифлеємська,
Гріє серце висота – 
Ангел сповіщає Землю
Про нароження Христа!
 
Всі несуть дари для Hього –
Ладан, золото і мирро!
Хай у кожного дорога
З Богом буде, буде з миром!
 
Бiлий янгол
 
Бiлий янгол на плечi
В сивої надiї.
Усмiхається й мовчить
В срiбнiй заметiлi.
 
Снiг кружляє, опада
На яри й дороги.
Бiлий янгол – не вода,
А посланець Бога.
 
Бiлий янгол засурмить –
I серця озвуться.
Слався, Hебо, слався, Мить,
Прославляй Iсуса!
 
Йде Рiздво по Hiжину
 
Скверами, кварталами
Тихо йде зима.
Місяць світить фарою – 
З хмари вирина.
 
Вулички заснiженi –
Русла давнини.
Йде Рiздво по Hiжину
I несе Дари.
 
Вечiр дивовижний,
Спить Остер-рiка.
Йде Рiздво по Hiжину,
I зоря – в руках. 
 
 
Родивсь Христос!
 
Йде Рiздво по вулицi,
Вiкна в небо вузяться
I горять свiчки.
 
До горiшка вишенька 
В бiлiй льолi тулиться,
I – тепло руки.
 
Дiдух в шибку дивиться
На церкви заснiженi – 
В нотах суголось.
 
Хай тобi радiється,
Стародавнiй Hiжине,
Бо родивсь Христос!
 
 
Добро i Зло
 
Зло та Добро одвiчно змагаються –
Хто з них спритнiше, хто головне.
Зло по дорозi бiжить, озирається,
Може, Доброго його пережене?!
 
Ну а Добро йде собi тихо,
Впевнено, мирно, лагiдно йде.
Справи хорошi робить на втiху,
Має сто усмiшок й сотню iдей.
 
Зло видивляється, Зло вихваляється
Працею iнших, щастям чужих.
Ну а Добро на те все усмiхається – 
Навiть не хоче змагатись зi злим. 
 
Зло все навиворiт геть вивертає,
Рветься до всього Зло напролом.
Але у Зла стiльки сили немає,
Аби у свiтi стати Добром. 
 
Вишиванка 
 
Квiти розцвiтають
Ось на рукавах,
З iрiю далекого
Повернувся птах – 
 
Дивнi вiзерунки 
Сяють, мов живi –
Мама вишивала 
Оберiг менi! 

Категория

Третья премия
Поделится в сетях: