•   +38 (048) 777-60-68
  • ‎+38 (050) 256-99-58
  • +38 (095) 638-61-79

Победители 2018

Карина Линова, г. Киев, поэзия для детей, украинские авторы

Карина Линова, г. Киев, поэзия для детей, украинские авторы

 
ХОЧЕТЕ – ВІРТЕ, ХОЧЕТЕ – НІ 
 
Збірка віршів для дітей українською мовою
 
ПАНІ ПОНІ
 
Пані Поні – щаслива щоранку,
Посміхається безперестанку!
Вдень спокійна, надвечір грайлива,
А вночі пані Поні мрійлива!
 
Поні спить на м’якенькій перині,
Капелюхи тримає у скрині,
Їх у неї п’ятнадцять чи двадцять, 
При нагоді навіщось згодяться.
 
Від дощу пані Поні тремтяча,
А від сонечка жовтогаряча,
Поні любить веселку і вітер,
З алфавіту вже знає п’ять літер. 
 
В неї грива густа золотава,
Добрі очі і гарна постава,
В неї спритні маленькі копита,
Виступає у цирку щоліта.  
 
Взимку їздить вона до бабусі,
А весною навідує друзів, 
Восени їй бува трохи нудно,
Бо живе вона трохи відлюдно. 
 
Поні любить кіно і цукерки,
І щоб діти каталися верхи 
Помаленьку у неї на спинці,
Не гуртом, а лише поодинці.
 
Має файне вбрання Пані Поні:
В неї вишита сріблом попона,
В неї квітка у кожній косичці,
А на шийці підкова на стрічці.
 
Поні вірить у Санту та йєті,
Хоче місяць прожити в наметі
У густому та темному лісі,
На стежинці знайти сліди рисі.
 
Поні має чудові манери,
Їй наймали коня в гувернери,
Тож поводиться чемно та ґре́чно,
Справжня пані вона, безперечно!
 
ЖИРАФА В СУВЕНІРНІЙ ЛАВЦІ
 
В одній сувенірній лавці
Придбати вдалося жирафці
Намисто з монет у п’ять ниток, 
Гірлянду із маргариток,
А ще – ланцюжок з кулоном,
І другий із медальйоном,
І в’язаний шарф зимовий,
Довгенький, семиметровий,
І хустку нашийну білу,
І бубликів в’язку цілу,
Нашийник для цуценяти,
Краватку картату брату,
І в смужку аж дві краватки,
Ще для дідуся і татка.
А ще – на шнурку свистальце,
А ще – ковбаси кружальце,
А ще комірець на блузку, 
Тоненьку морську мотузку
І коло для немовляти,
Щоб в ванній його купати,
І вишиту ще торбинку,
Носити покупки з ринку!
А поки що в ту торбинку
Поклала лише кофтинку,
І зойкнула дуже тихо:
Ой лишенько-лихо-лихо! 
У мене, хоч плач, хоч смійся,
Вже не залишилось місця!
Все те, що вона купляла,
На шию собі чіпляла!
 
СИРНИЙ МІСЯЦЬ
 
У захваті мишеня сіреньке
Дивилося на місяць-місяченько.
– Який прегарний жовтий сирок!
Якби ж мені його на язичок! 
 
– Відомо, як двічі два – чотири,
Що місяць ніяк не з сиру! – 
Зазначило старше мишеня – 
Слова твої просто маячня!
 
Якби отой місяць-місяченько
І дійсно був лакомим, смачненьким,
То місячні мишки залюбки
Прогризли б у ньому дірочки!
 
НЕБИЛИЦЯ
 
Неба-неба небилиця,
Просто неба є криниця,
А в криниці чарівниця
У бузкових рукавицях.
Варто дещо забажати,
Чарівницю попрохати,
І одразу та криниця
Обернеться на скарбницю.
У скарбниці повно всього,
І складного, і простого,
Для малечі та старечі,
І на ранок, і на вечір.
Можна будь-що обирати:
Чи в футбол м’яча ганяти,
Чи ліхтарик у кишеню,
Чи насіння повну жменю.
Чи суницю-полуницю,
Чи смугасту добру кицю,
Чи срібного п’ятака,
Чи м’якого гамака!
Ключиком, що від надії,
Та скарбниця володіє,
А також ключем від мрії,
Що серця та душі гріє!
 
ЖОВТО-БІЛА КРАВАТКА
 
Жило собі цуценятко,
Носило на шиї краватку,
Пов’язувало самотужки,
Жовтеньку у білу смужку.
 
З лелекою в піжмурки грало
І гарно товаришувало,
На роликах і самокатах
Подобалось їм ганяти.
 
На жаль, у країну далеку
Настав час летіти лелекам.
Віддав цуцик другу на згадку
Свою жовто-білу краватку.
 
МУРАХА РОЗУМАХА
 
Допитливий мураха Жовтий Вусик
Був змалечку такий собі чомусик! 
Щодня малий до кожного звертався,
Щодня малий у кожного питався:
 
Скажіть мені, чому сніжинка біла?
Скажіть мені, чому у пташки крила?
Скажіть мені, чому пахучі квіти?
Скажіть мені, чому зростають діти?
 
Одного дня мурасі стрілась чайка,
Премудра і розважлива всезнайко.
Він захотів піднятись над землею
І в синім небі політати з нею.
 
–Таким, як ти, я стати хочу, пташко!
Малим і нетямущим бути важко!
З тобою я у небо прокочуся,
Й одразу уму-розуму навчуся!
 
Всміхнулась чайка: – Мій маленький друже!
В житті не варто поспішати дуже!
Нікому не вдається все й одразу,
Потрібно дочекатись свого часу! 
 
Як стануть твої вусики жовтенькі
Ще трошечки міцненькі та довгенькі,
Всі справдяться чекання-сподівання,
І відповіді будуть на питання! 
 
І скажуть всі: Мураха Жовтий Вусик,
Колись він був допитливий чомусик,
А нині він великий вже мураха,
А нині він – мураха-розумаха! 
 
ХОВАНКИ
 
На світанку кенгуру
Грали в цікавеньку гру:
Брат шукав у хаті брата,
Гру цю хованками звати.
 
Були пошуки невдалі,
Хоч довгенько вже тривали.
Брат ніде не об’явився, 
Як крізь землю провалився!
 
Не знайти б його ніколи,
Хоч сто літ шукай довкола!
Але тут сяйнула думка
Зазирнути мамі в сумку!
 
ХВАЛЬКО
 
Я знаю, що у Мишка
Новенька машинка швидка,
Новенькі вояк та ковбой,
А сам він супергерой.
 
Чудовий  бігун і плавець,
Чудовий у шахи гравець,
Відмінник він і чемпіон,
Талантів у нього мільйон! 
 
А звідки я все це взяв?
Мишко мені розказав.
Промовчав лише Мишко
Про те, який він хвалько!
 
НАМИСТИНКА
 
Розірвалося намисто у Галинки,
Розділилося воно на намистинки. 
Півгодини їх шукала на підлозі, 
Але віднайти усі була не в змозі.
 
І під шафу, і під ліжко зазирала,
І багато намистинок назбирала,
Хоч в усіх усюдах видивлялась,  
А одненька все ж не відшукалась.
 
Чи то, може, закотилась у шпаринку,
Чи то, може, провалилась у щілинку,
Невідомо де поділася безслідно, 
Аніде ж бо ані чутно ані видно.
 
Але стрінулось Галинці незабаром
Чудернацьке мишенятко на бульварі,  
Що прогулювалось в жовтих капцях,
З намистинкою в маненькій лапці.
 
ЖАБА НАХАБА
 
Сказала я знайомому стерху, 
Щоби приніс мені добру цукерку.
Натомість він приніс мені жабку,
Тримаючи  в дзьобі за лапку.
 
Нахабою виявилася жабка,
Стрибнула до мене на канапку,
І крикнула гучно, щодуху: 
— Негайно зловіть мені муху!  
 
МУХА-БАЛАКУХА
 
Одна балакуча муха
Весь вечір мені на вухо
Дзижчала і набридала,
Про діток розповідала.
 
Є в неї сини-двійнятка, 
І  донечки є трійнятка.
Як мама, всі балакучі,
Шумливі й непосидючі.
 
Вельми діти музикальні!
Концерти дають у спальні!
Там грають на саксофоні,
На флейті та на тромбоні!
 
 
ЩО НАСНИЛОСЯ ПІНГВІНУ
 
Наснилася пінгвіну дивовижа:
Як він з гори катається на лижах!
І так припало до душі катання,
Що не кортіло прокидатись зрання!
 
Коли будильник задзвонив в кімнаті,
Пінгвін засів за стіл листа писати.
Він написав в листі сестрі і мамі,
Що закохався в лижі до безтями!
 
Що він великий шанувальник спорту
І вже за кілька кроків від рекорду!
Тоді пінгвін улігся знову спати,
Чудовий сон про лижі доглядати!
 
ХМАРОЧОСИ
 
Дружать з сонечком хмарочоси,
Промінці заплітають в коси! 
Люблять зблизька птахів вітати
І блискучі зірки гойдати.
 
Ловлять сині легкі хмаринки,
Що біжать в небі без зупинки,
І питають, де побували,
Чи гарненько помандрували.
 
Вміють вгледіти-впильнувати
І навколо всім розказати
Про найперший сніжок січневий, 
І про пролісок березневий.
 
ПОРОСЯ
 
Запросило порося сусіда
На смачні котлети до обіду.
Поки той взувався у штиблети,
Порося зжувало всі котлети!
 
На таке недобре частування
Віднайшлися щирі нарікання.
– Оце так! Манери не гостинні!
Зазвичай так роблять тільки свині!
 
–Дякую! – зраділо поросятко. –
Я беру в усьому приклад з татка!
Вчився я із самого дитинства,
Як вчиняти усілякі свинства! 
 
Як свинею порося назвали –
Комплімент зробили дуже вдалий!
 
 
ЦИБУЛЯ
 
На городі сіяла зозуля
Зелененьку запашну цибулю.
Але бур’яни повиростали —
Оце несподіванка спіткала! 
 
На городі сіяла синиця
Ягідку смачненьку полуницю.
Але в неї виросла цибуля,
Як же їй позаздрила зозуля!
 
САНДАЛИКИ 
 
Подивіться: зранку  у Віталіка
Щось не дуже ладно у сандаликах:
Лівий взув малий на праву ногу,
А на правій ніжці лівий в нього!
 
Певно що саменькому Віталіку
Довелось взуватись у сандалики!
Перший раз без мами-помічниці
Впоратись не зміг він як годиться!
 
Навіть пташка прилетіла здалеку,
Щоби поцвірінькати Віталіку:
— Треба змалку усього навчатися,
І на власні сили покладатися!
 
СВІТЛАНКА ТА МАРСІЯНИ
 
У п’ятницю до дівчинки Світлани
У гості прилетіли марсіяни!
І хто б міг уявити? Марсіяни!
Такісінькі, як на кіноекрані!
 
Вони були дитячого росточку,
Всі троє мали волошкові очка, 
І мали ще на голові антенки, 
І правили веселі теревеньки.
 
Світлана налила їм лимонаду
І у дитячу провела кімнату,
Ковбоями погрались і ляльками,
І влаштували битву подушками.
 
Лото і доміно, хокей настільний – 
Всім гості володіли дуже вільно! 
Не дивно, що так само як землянам,
Подобаються ігри  марсіянам! 
 
Із пазлів поскладали Білосніжку,
Із пластиліну виліпили кішку,
У прописі писали закорючки
І у танку трималися за ручки.
 
Повчились трохи грати на сопілці,
А потім на літаючій тарілці
Каталися разом по-товариськи
І сьоме небо роздивлялись зблизька.
 
Надвечір, певно десь о пів на сьому,
Світланка повернулася додому.
І марсіяни почали прощатись,
І господині з вдячністю вклонятись.
 
Між восьмим і дванадцятим поклоном
Прегарні вийшли селфі телефоном!
Світланка теж присіла в реверансі,
Бо видко, всі так роблять в них на Марсі!
 
Сказали марсіяни: Чао широ!
Напевне, то була подяка щира,
А може, то була їх обіцянка
Ще знов колись навідати Світланку.
 
Відтоді у  маленької Світланки
З’явилася причуда-забаганка:
Будь-що вона вивчатиме чудову
І загадкову марсіянську мову! 
 
ГОПАК
 
Запросила гуска гусака
Станцювати з нею гопака.
Танці розтягнулись на три днини,
Голова йде обертом і нині!
 
ПРО СІРУ КИЦЮ
 
Сіренька киця якось засмутилась:
Чому я не барвиста народилась?
Чому я не жовтенька чи рожева?
Була б тоді котяча королева!
 
Побачила у сні сіренька кішка,
Як зранку кольорова встала з ліжка,
Але такій барвистій дуже важко
Бодай одненьку вполювати пташку!
 
Людей за нею бігає багато,
Бо хочуть кольорову відіпрати!
Собак за нею бігає багато
Бо хочуть кольорову покусати!
 
То ж більше сіра киця не сумує,
Про сірість непомітну не жалкує,
Не хоче бути жовта чи рожева,
Не хоче бути киця королева!
 
Не хоче бути модна та голодна,
Їй до смаку краса її природна,
Подобаються хвіст та вушка сірі,
Подобаються лапки всі чотири!
 
ФЕЯ ДОБРЕЯ
 
Маленька розумниця фея Добрея
Живе дуже високо над Землею,
На сьомому небі, а може, на восьмому,
Туди не дістатися навіть дорослому.
 
Добрея живе у справжнісінькій казці, 
На ній капелюшок і сукня сріблясті,
Упорається з будь-якою бідою 
За помахом палички чарівної. 
 
Є справ багатенько у феї Добреї:
Удень хазяйнує в квітковім музеї,
А ледве на землю опуститься вечір, 
Стає вона нянею для малечі.
 
Співає вона дітлахам колисанки,
Щоб спали міцненько до самого ранку,
Навіює сни дуже гарні казкові,
Дівчаткам рожеві, хлоп’яткам бузкові. 
 
ХОЧЕТЕ — ВІРТЕ, ХОЧЕТЕ — НІ
 
Хочете — вірте,  хочете — ні:
Коник рожевий наснився мені.
В полі ромашковому промайнув,
Очком веселим він підморгнув.
 
Хочете — вірте, хочете — ні:
Випали вовку часочки сумні.
З ним мухомори червоні самі 
Товаришують в безсонячні дні! 
 
Хочете — вірте, хочете — ні:
Леву наскучили страви смачні.
Він солоненькі обрав огірки
І проливає в них сльози гіркі!
 
Хочете — вірте, хочете — ні:
Білка стомилася від метушні.
Всіх білченят відвезла до сестри
І байдикує вже тижні зо три. 
 
Хочете — вірте, хочете — ні:
Муха в новому літає вбранні.
Воно з жасминових пелюсток 
Та ще із шовкових ниточок! 
 
Хочете — вірте, хочете — ні:
Манери вишукані у свині,
Їсть із виделкою та ножем,
Не суне носа в суничний джем. 
 
Хочете — вірте, хочете — ні:
Дятел працює у вихідні,
Вже чималенько він заробив,
І телевізор собі купив.
 
А павучиха і добрий джміль
Щоранку разом їдять кисіль!
І в них весілля вже навесні,
Хочете — вірте, хочете — ні!

Категория

Вторая премия
Поделится в сетях: